“Вже другий рік нема зими…”

Related posts:

1. “Я знаю, навіщо… навіщо нам зими судились…” Я знаю, навіщо… навіщо нам зими судились, аби до зникання поволі усе призвичаїть: стоїть серед снігу будяк почорнілий, на ньому […]...
2. Наближення зими у всьому серце чує Наближення зими у всьому серце чує: і в шелесті листків, і в вітрі, і в стежках, що ждуть, коли блакить […]...
3. “Зима… Нема їй ні кінця, ні краю…” Зима… Нема їй ні кінця, ні краю, у сизій хмарі просвітку нема. Струною снігу білий вітер грає. Зима в душі. […]...
4. НА ПЕРЕХРЕСТІ ОСЕНІ Й ЗИМИ На перехресті осені й зими Навряд чи варто зачинать love story. Ліси порожні і поля просторі – Чи ж в […]...
5. МИНАЮТЬ ЗИМИ Минають зими і надходять весни З поживою для птахів і тварин. І кучерявий вітер із-за Десни Розбризкає в лугах ультрамарин. […]...
6. “Серед зими розтанув сніг…” Серед зими розтанув сніг – І знов заворушились трави. Не дбаючи про сенс і право, В бруньки весняний сік побіг. […]...
7. “Здається, нічні заметілі, а снігу нема…” Здається, нічні заметілі, а снігу нема. І листя нема, геть нічого нема, і нема супокою: ті ж спогади, лиця, і […]...
8. “Є день такий, коли нема печалі…” Є день такий, коли нема печалі, Нема турбот, а є вітри і море, І кораблі, припнуті до причалів, І небо […]...
9. СВІТАНОК До вікна схилився сонях. А калина – до криниці. Озивається спросоння Тиша голосом синиці. Сіра крайка небокраю Зарум’янилась на сході. […]...
10. Серед зими я вибрався в мандрівку Серед зими я вибрався в мандрівку. В дорозі мерз – не дивина. А в поїзді додому загрівся і забув, що […]...
11. 1N Жінка що віддається не часто І таїть у собі стриманості красу – Ніби собі самому – каже – що своє […]...
12. “Поглянь і глянь: з-за весен зими стали…” Поглянь і глянь: з-за весен зими стали. Настав той день, я думав – промине. Осінніми імлистими устами Не бий, не […]...
13. “Нема – як муки ностальгії…” Нема – як муки ностальгії, Нема – як смерть на чужині,- В тривожних споминах – завії Ще й нині плачуть […]...
14. Якщо тобі прийде на присмерку зими If in begining twilight… якщо тобі прийде на присмерку зими (так як приходить сніг серед німого світу) хтось супокійний дух […]...
15. “Тебе нема… Для мене тяжко й день…” Тебе нема… Для мене тяжко й день Було щораз без тебе перебути. Немов малюк до маминих грудей Я був до […]...
16. “Дощі минулись – і нема…” Дощі минулись – і нема. Сніги іще не впали. Отак – ні осінь, ні зима, Згрібаєм листя, палим. А дим […]...
17. “Немовби й світу вже нема…” Немовби й світу вже нема – Ані Москви, ані Парижа. Є тільки хуртовина хижа Та ця серед снігів тюрма. Можливо, […]...
18. “Я визрів і прозрів – мені нема неволі…” Я визрів і прозрів – мені нема неволі І слово не вмира на зімкнутих вустах. Душа моя живе, неначе вітер […]...
19. “Потяг пролинув. Її вже нема…” Потяг пролинув. Її вже нема. Зникли очі й веселий рот. Залишилась в уяві всмішка німа. Осиротів мій bloc-notes. 11. V. […]...
20. ПРО ПРИХІД ЗИМИ З латинської мови переклав А. О. Содомора Тільки-но світлий Феб, оддаляючись, повіз ясний зверне У сніжний дім Кози, в холодну […]...
21. “На алеях нічних, там, де нас нема…” На алеях нічних, там, де нас нема, Ходить вітер, ворушить листя, То Венеру Мілоську – без рук – обійма, То […]...
22. “Немає діда, третій рік нема…” Немає діда, третій рік нема, Берізка хилить віти до могили. А був покійний – доброта сама, Хоча не всі старого […]...
23. “Яких тільки в лісі нема кольорів…” Яких тільки в лісі нема кольорів: Розкрила палітру художниця осінь… Дуби ще зелені, А клен вже горів, Зухвало підпалював полум’я […]...
24. “PAGLIAZZO” Чому уста твої тремтять нервозно, Чому скажений жаль глядить з-за вій? Гей, хто б в життю так все приймав серйозно., […]...
25. “Воістину! Нема нічого в світі…” Воістину! Нема нічого в світі над голубу траву… Лицем впади і не дивись, не дихай: легко. Хвилі тобі ворушать милі […]...
26. “В селі Кармалюка нема Кармалюків…” Степану Литвину В селі Кармалюка нема Кармалюків: Заборонили царським повелінням. І легіон метких дячків-писарчуків, Щоб не будити пам’ять поколінням, Переінакшив […]...
27. “Все не те, коли нема любові…” Все не те, коли нема любові. Почуття й слова – тріски дубові, Дні – болящі, немічні старці, Магістралі – темні […]...
28. “І все-таки її нема. Поетики – безсилі…” І все-таки її нема. Поетики – безсилі. Бездарні віршарі вдягають шати голубі, пов’язують на горла шовк, пащеки їхні – в […]...
29. “Ні жінки, ні хати тієї нема…” Ні жінки, ні хати тієї нема, Старі лиш валяються капці, Та вітер зі степу несе у лиман Осіннє насіння акацій. […]...
30. ЗНОВ НАСТАНЕ ЛІТО Я не знаю, що з тобою, де ти І чи знов зустрінемось коли… Та хотів би, щоб зими замети Літа […]...
31. “Скільки не дивлюся на море…” Скільки не дивлюся на море – Надивитися не можу. Море щоразу інше, Щоразу інакше. Скільки років знаю тебе, А ти, […]...
32. “Останніх років київське кіно…” Останніх років київське кіно в малому залі дня зими пройшло. Згадалось: від людини до предмета – Про всіх, про все. […]...
33. “Дали рабам державу…” Дали рабам державу… Навіщо, Боже мій?! У раба кров іржава Чи замість крові – лій… На що йому держава? Навіщо, […]...
34. НА ЗАХИСТ ЗИМИ На широкі поля, на плити, В тихі парки, в сумні сади Ще не встигла зима ступити, А ми кажемо: “Геть […]...
35. “Грузинській дівчині, убитій саперною лопаткою” Донечко, доню, як же нам жити, Коли тебе вбито, а свічка жива, Коли тебе вбито і кровію вмито, Коли тебе […]...
36. БІЛЕ ВИДИВО ЗИМИ Вишиває сніг черешню, двір і нашу хату. Біла хмаро, де береш ти пряжі так багато? Брате яворовий, снігу в мене […]...
37. “Не сперечайтеся, колеги…” Не сперечайтеся, колеги, Нема причин, нема підстав, Найкраще Богу помоліться, Щоб освятилися вуста. Не сперечайтесь, не сваріться, Нема святого поміж […]...
38. НЕПЕВНІСТЬ Якби знати, що треба жить, І сподіватись, і бажати, То жив би так, щоб кожну мить Для цілі одної віддати, […]...
39. ПОСЛАННЯ ДО ЗАГУБЛЕНОЇ АДРЕСАТКИ Верлен і Меріме. Рембо й Гюго. Перегортаю пожовтілу книгу… Не тіла хочу – голосу твого: О, розтопи тисячолітню кригу! І […]...
40. “На вичахлій землі росте озимина…” На вичахлій землі росте озимина – І знов життя підноситься на зиму, Немов калини кущ неопалимий… Хай сковує все мертва […]...