Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






СВІТАНОК

До вікна схилився сонях.
А калина – до криниці.
Озивається спросоння
Тиша голосом синиці.

Сіра крайка небокраю
Зарум’янилась на сході.
І нема для мене раю,
Окрім раю у природі.

Я люблю цей сад, і дачу,
І городець біля дому.
Кожен раз усе це бачу,
І щоразу – по-новому.

І щоразу – все як вперше.
І щоразу – як востаннє…
На паркан грудьми зіпершись,
Виглядаю сонце раннє.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

СВІТАНОК - ЛУКІВ МИКОЛА