Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







КОПАЧ

Він копав. За плату і без плати.
Звідав таємниці джерела.
Йшли з поклоном до старого в хату
З третього й десятого села.

І, бувало, в трепетних зіницях
Кожен жбанок спраги принесе:
– Викопайте, діду, нам криницю,
Ще одну, останню.
Та й усе…

При дорозі, в лузі, між хатами
Зводились “остання” не одна.
І в’язали діда рушниками,
І пили за Копача до дна.

Він щоразу йшов крізь товщу глею,
Що джерелам шлях перепиня,
Щоб побачить з глибини своєї
В небі зорі серед дня…

Вдарило печальною струною
Дідове останнє джерело.
І над Ковачевою труною
Нахилило голову село.

А його джерельними очима
Криниці розвиднились в зеніт…
Ну, чого ти спотикнулась, риом!
Ми ж з тобою – Копачевий рід.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,67 out of 5)


КОПАЧ - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР