Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

ПОСЛАННЯ ДО ЗАГУБЛЕНОЇ АДРЕСАТКИ

Верлен і Меріме. Рембо й Гюго.
Перегортаю пожовтілу книгу…

Не тіла хочу – голосу твого:
О, розтопи тисячолітню кригу!
І тіла хочу, мов біблійний хліб,
І голосу, спасенного романсу…

Не бачилися ми сто тисяч діб,
А знову ми – в епосі декадансу.
Я зву тебе
романсами
без слів…
Ми будемо чекати переміни,
Бо в нас вертепу, бо у нас – ослів,
Мов справді ми з біблійної країни.
Цей декаданс…
Дуель Верлен-Рембо…
О, де тебе знайду, мою вкраїну?
Чи кулю в серце віднайду, або
Отам десь, на Слобідці, гостру фінку?
Усе життя, любове, на кону,
Свої пани своїх програли в карти.
А я ж любив лише тебе одну,
І загубив. І це уже не жарти.
Із хати вийдеш. Виб’єш килими
Із ликом богоматері сумної…
Останньої біблійної зими –
Останній сніг на білому сувої.

2001


ПОСЛАННЯ ДО ЗАГУБЛЕНОЇ АДРЕСАТКИ - КРЕМІНЬ ДМИТРО ДМИТРОВИЧ