НАРЦИЗ

Він просить перед дзеркалом : “Прости!”
І знову – стрімголов до книгозбірні :
як в катакомбах, черепи примірні,
лежать там сни, щоденники, листи.

Чужим життям береться він брести,
розкльовувати сторінки покірні,
визбирувати з них слова добірні, –
прообразом своє життя спасти.

А як зневіжать образи невірні,
кімнати знову клечає комірні
своїми ж масками, – щоб знову їх нести
в нові міста і на чужі мости.