Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Одигітрія плаче в чужій Ченстохові…”

Одигітрія плаче в чужій Ченстохові
По загиблих синах, по державній порі,
І від горя й ганьби в непорочній любові
Благодаті ясить, як на Белзькій горі.

А в лісах, де москвин колобродив патлатий,
Наче бранка, простерта на збитій траві,
Вишгородська, найстарша князів Богомати
За Хрещатиком тужить у хижій Москві.

О знамення знамень, дві зорі Візантії,
Образи чудотворні, перлини святі!
Ваші чини – віднови яса з безнадії,
Ваші муки – страждання Христа на хресті.

Час наруги нам серця до дна ще не виїв.
Незнищенне воно, клекотить день за днем.
Образи повернути прапрадідний Київ
Наші душі наснажує вічним вогнем.

1954

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Одигітрія плаче в чужій Ченстохові…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)