XII. “Нагадує день роки…”

Related posts:

1. “А смертне знов нагадує про смерть…” А смертне знов нагадує про смерть, А час, мов сумнів, скапує свічею. Мій “его” весь скоцюрбився і змерз, І виглядає […]...
2. Оповідач легенд а ще я міг би розповісти вам легенду про колір чи легенду про запах але я забув як закінчується перша […]...
3. “Під вечір виспів благодатний день…” Під вечір виспів благодатний день, Налитий сонцем, мов бджолині соти. Він був як рік (коли сидиш як пень), Він був […]...
4. ТАКИЙ ДЕНЬ Коньяк чи горілка, Голубка чи квітка увагу відвернуть, бува… Та знову немає автобуса з краю у рейсі… всі плани зрива. […]...
5. “День – як рік. Хмари й то вже стерлися…” День – як рік. Хмари й то вже стерлися Чистять небо з ночі до ночі. Сонце кроквами в обрій вперлося […]...
6. “Вечірнє сонце, дякую за день…” Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі […]...
7. Я я не поет, бо мої слова грубі, як поліна, і не мистець, бо мадонни німі до мене, як чужі фотографії, […]...
8. КВІТИ НА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ 1. Завтра день твого народження, і колір цих двадцяти чотирьох червоних троянд, які я післав тобі, описує, як без міри […]...
9. IV. “Де ти?” Де ти? Хто розв’язав шнур простору, вузлом якого ти була? Не можу я, не можу протверезіти від обезсилюючого алькоголю логіки, […]...
10. 17. Вже здійснилися всі роки Вже здійснилися всі роки, що зозуля тобі накувала, і твоя стежка – тільки вузенька стрічка. Ти знову йдеш, Богородице, дрібними […]...
11. “Мене ізмалку люблять всі дерева…” Мене ізмалку люблять всі дерева, і розуміє бузиновий Пан, чому верба, від крапель кришталева, мені сказала: “Здрастуй!” – крізь туман. […]...
12. “Жовтий лист із клена падає…” Жовтий лист із клена падає На прижухлу мураву І нагадує, нагадує, Що не вічно я живу. Що й моє життя […]...
13. “Тут цілий день, у казанах закутий…” Тут цілий день, у казанах закутий, Кипить асфальт задушливо-тяжкий, І білий пил, колючий і густий, На легені спадає, як отрута. […]...
14. “Ридає день, як горобина ніч…” Ридає день, як горобина ніч. Навіщо, мамо, познімали в хаті рушники? Великдень ще далеко. Ще рано мазать хату. Ой, тату, […]...
15. “Коли спадає день шалений…” Коли спадає день шалений у вечорову синю сіть, забутий сад несе до мене бентежний шелест верховіть. На плавних обертах скрегоче […]...
16. ОСІННІЙ ДЕНЬ РІПИНА “Посадіть ялівцю, що нагадує рідні тополі, На могилі моїй. Хай душа, як на давнім донецькім роздоллі, Пораює на ній!” – […]...
17. “І знову день за книгами пройшов…” І знову день за книгами пройшов, Душа впивалась думами й чуттями, А за вікном розквітлими садами Торжествували травень і любов. […]...
18. “Осінній, сірий день. Над лісом крячуть круки…” Осінній, сірий день. Над лісом крячуть круки І вітер у корчах дивними голосами За літом плаче. З зимна терпнуть руки, […]...
19. НАШ ДЕНЬ Наш день – як маків цвіт, Що сок його – отрута… Кувались наші пута Не дні, а тисячу літ. Наш […]...
20. ВІРШ НАПИСАНИЙ В ДЕНЬ СМЕРТІ АНДРІЯ МАЛИШКА Знов, земле рідна, траур одягла – Сів знову ворон на твою калину. І чорну стрічку в промені вплела, В небесні […]...
21. І знову день – мов світлі соти І знову день – мов світлі соти. Свій шлях облітує бджола. Поезія – моя робота, Душі й бентежного чола. Щодня. […]...
22. ПРОКЛЯТІ РОКИ. Поема Недаром многих лет Свидетелем Господь меня поставил. О. Пушкін Частина І Якась смутна і невесела осінь Зійшла, мов помаранча золота, […]...
23. ПІСЕНЬКА Івану Малковичу Івану Малковичу Де ми ходили, де ми бродили, де мандрували – стежки-доріжки, плаї-плаєчки позаростали. Стежка не скине з […]...
24. “Є день такий – іскристий, як вино…” Є день такий – іскристий, як вино, Є день такий – спинись, прекрасний часе! Отам я жив. Отам колись давно […]...
25. “І день, і ніч, і мить, і вічність…” І день, і ніч, і мить, і вічність, і тиша, і дев’ятий вал – твоїх очей магічна ніжність і губи […]...
26. “Мій день народження – це ти…” Мій день народження – це ти. Повите муками у тебе є минуле. В огні буденної людської суєти У мене є […]...
27. Вже смеркне день уже майоріє дорога В. С. вже смеркне день уже майоріє дорога кудись між святі сузір’я та в мене нема дозвілля чую волання своєї […]...
28. “О як буває сумно й гірко…” О як буває сумно й гірко, Коли в полоні суєти Оту банальну глузду мірку Ніяк не можемо знайти. А дехто, […]...
29. “Понад кочів’я років опустілі…” Понад кочів’я років опустілі, По вигорілих пам’яті слідах Несе нас у напруженому тілі Нестримний, атомний нутром – літак. Літак, чи […]...
30. “Осінній день, осінній день, осінній…” Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже ця […]...
31. “кожний день…” кожний день до мене навідуються кораблі вони усідаються під смереками і важко дихають зябрами тоді я нанизую їх на вербову […]...
32. “Вмочає день окрайці теплі…” Вмочає день окрайці теплі В медяний сонячний настій, Чарки налиті тонкостеблі Із дзвоном ставляє на стіл. В людей є знову […]...
33. ГОРЬКИЙ У МАНУЙЛІВЦІ (1897 і 1900 роки) І. Вогник уночі Про нього згадують і досі У кожній хаті за столом Колгоспники сивоволосі В селі Мануйлівці над Пслом. […]...
34. НАРЦИЗ Він просить перед дзеркалом : “Прости!” І знову – стрімголов до книгозбірні : як в катакомбах, черепи примірні, лежать там […]...
35. Так день далек Так день далек, Как ночь, Когда гроза. Когда глаза Не могут видеть Капелек дождя. Но ловят их Губами У порога […]...
36. “Пресвітлий-світлий день. Із дива кам’яніє…” Пресвітлий-світлий день. Із дива кам’яніє, судомлячи гілки, розчахнута верба, і срібний літачок у небі ледве мріє, і ковза синя тінь […]...
37. “Мандрує день за літніми вітрами” Мандрує день за літніми вітрами. Поля… Поля… Не видно ні душі. Село з долини дзвонить криницями, і шарудять пошерхлі комиші. […]...
38. “На зорях твоє ворожіння?…” На зорях твоє ворожіння? На зорях ворожу. Різдвяна вела вівчарів. Привела різьбярів. Я знаю цю древню різьбу. Так різьбити не […]...
39. 3. Цієї ночі Цієї ночі зеленим потягом ти наближаєшся до Києва, але потяга нема а чи просто не видно, і я бачу над […]...
40. ДЕНЬ В трудах звиває невгамовний день Своє гніздо ретельно, мов лелека. Чи радість сонцем, чи печаль, як спека, А він трубить […]...