КИЇВСЬКІ БОЯРИ

Related posts:

1. “Пада сніг, повільно пада сніг…” Пада сніг, повільно пада сніг, Ліс застиг, немов прадавнє військо. Розмовляє мати з обеліском… Пада сніг, повільно пада сніг… Пада […]...
2. КИЇВСЬКІ ВОГНІ О Києве! До палахких долонь каштанового листя схвильваний доторкуюсь устами. Здіймаюсь на твої високі кручі і чую гул – напружена […]...
3. КОБЗАР – Княже Всеволоде орлій! Чи думаєш ти здалека прилетіти до Києва батьків золотий престол раменами покріпити? Твої весла можуть легко […]...
4. ДО БОЯНА Й до тебе, Бояне, времен Траяна Віщуне, півче, творче, соловію, Й до тебе клоню ніжну свою скраню! До кого ж […]...
5. НЕ ЙДИ ВІД МЕНЕ Не йди від мене ти, що все сіяла На небі мого щастя, як промінна зоря, Диви: найкращі квіти доля потоптала, […]...
6. ПОКОБЗАРЩИНА Не славте кобзаря словами золотими, Повісьте ви над ним його тридцятиструнну, Нехай між липами пахущими, густими Із вітерцем веде розмову […]...
7. ПІДКОВА Була зима. Ішов зелений сніг. За ним – рожевий. Потім – фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І […]...
8. “Життя людського нетривкі сліди…” Життя людського нетривкі сліди. Хула і слава – речі тимчасові. Але живуть у пам’яті і слові Жертовні дні і праведні […]...
9. ЩО ЧИТАТИ Синку, не читай книжок з нашої історії – не припадай до криниці нашого історичного досвіду: ні “Літопису Руського”, ні “Літопису” […]...
10. “Як срібно скрізь! Куди не кинь…” Як срібно скрізь! Куди не кинь, Усе виблискує, іскриться… Як чисто може засвітиться Земне в небесну голубінь! Душа окрилена, окріпла: […]...
11. 10. БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ ДВОРЕЦЬ Хоч не зруйнована – руїна ся будова, З усiх куткiв тут пустка вигляда. Здається, тiльки що промчалась тут бiда, Мов […]...
12. ЧЕРЕП СВЯТОСЛАВА Коли понад Дніпром вляглася буря І з тихих плавнів потягнуло сном, Князь печенігів марнославний Куря Підніс важкого келиха з вином. […]...
13. ХУДОЖНИКУ М. Тимчакові Дід брав ножа на неправду, Миколо, Хрускали з кров’ю біласті хрящі… Школи для тебе, великої школи Не вистачає […]...
14. “Ой у полі дві тополі…” Ой у полі дві тополі, А третя калина… Над Дніпром пливе поволі Пісня журавлина. Над лісами, над полями На хмарині […]...
15. “Італійська ніч підкралась…” Італійська ніч підкралась, Розлила солодкий чад; Десь здаля луна озвалась Флорентійських серенад. Марить море Середземне, Ледве лащить береги… Щось жагуче, […]...
16. МОТИВ ФРОСТА Є така звичка в людей: Радість у них чи горе – Можуть цілісінький день Сидіти й дивитися в море. У […]...
17. “Якби ви знали, паничі…” Якби ви знали, паничі, Де люде плачуть живучи, То ви б елегій не творили Та марне бога б не хвалили, […]...
18. “Загнуздані…” Загнуздані крижасті ясени дрижать і рвуть гнуздечки вітру. День вкопаний. По щиколотки в землю. Верба, мов день, обчухрана, ребриста, прорвалась […]...
19. “Народе рідний мій, сільський народе…” Народе рідний мій, сільський народе, Ще опівночі тінь зловіща бродить По тих страшних, забутих цвинтарях… Ще отогони живуть у димарях […]...
20. ТРОЯНДА ГІР (Мачу-Пічу) Була я гостею в Андах, В троянді, де сходить бог Сонця Над пелюстками верхів. Бриніла мені Вільканота На інструменті старому […]...
21. ОСЕЛЯ І оком не зглянути – поле та поле далеке, і пада з крила на крило споловілий лелека: хитнеться земля то […]...
22. НІЧНА МЕЛОДІЯ ДНІПРА Що за музика – тиха й жалібна, Що співається спрагло й жадібно, Що співається, як спивається, Що кінчається, як вбивається. […]...
23. ДО СВ. ВОЛОДИМИРА Похитнулися міри й виміри, Стільки зверглося вір, богів,- Тільки Він стоїть, Володимире, Той, до кого ти нас привів. У сліпучому […]...
24. ПРИСВЯТА Л. Гантові Красі на славі не знайти пісень. Хоч я від ранку в захваті блукаю, Не в’ється ладан зельного розмаю, […]...
25. ПОВЕРНЕННЯ В КАВРАЇ Світ весь загинув… Боюсь і сміюсь, бо горе тим, що, знаючи про горе, його солодким щастям нарекли і віхою позначили: […]...
26. СВЯТО НЕПТУНА. Іронічний репортаж Зринає лодія квітчаста, неначе марево руде. На берег (що бува нечасто) Нептун зі свитою іде. Нептун тризубцем небо креслить, курортний […]...
27. “Море з моря ткалось гладко…” Море з моря ткалось гладко, Шовком слалося до стіп. А по ньому йшло дівчатко, Голе й чисте, наче хліб. Море […]...
28. НА МОРІ 1 Білі чайки, білі пароплави, Сині хвилі, небо і вітри. На флагштоках гордо й величаво Синьо-білі мають прапори. Понад ними […]...
29. “Скільки не дивлюся на море…” Скільки не дивлюся на море – Надивитися не можу. Море щоразу інше, Щоразу інакше. Скільки років знаю тебе, А ти, […]...
30. “Ромашко – Офеліє з рідного отчого поля…” Ромашко – Офеліє з рідного отчого поля, дівочносте й цното моєї святої землі! Сьогодні з тобою зустрівся – і душу […]...
31. “Спорожнілі пляжі…” Спорожнілі пляжі, Посмутніла даль. Вицвілі пейзажі І легка печаль. Море сумовито День і ніч шумить. Проминуло літо Як єдина мить....
32. ЕПІТАФІЯ (З арабської) Тут ліг писака, що в Бейруті Співав хвалу красуні Руті. Чи він розправив крила скуті? Замовк – і згинув на […]...
33. “Там дзвонять на вежах…” Там дзвонять на вежах. Там дзвони кричать у безмежжя! Там червоно-червоно. Червоно, без меж! – Там попруги пожеж Усе небо […]...
34. РОЗПУКА Серед гір і заметів Колимського краю, Де морози у зашпори й душу беруть, Вже сім літ я задарма в неволі […]...
35. “Третій день бушує море…” Третій день бушує море – Гнівне, збурене, суворе, Третій день громади хвиль Крутять піняву кадриль. Сім чи вісім в морі […]...
36. ПЕРЕДОСІННЄ Щербиться, лункішає капіж, прояснена просвічує калина, і що не крапля – пада срібний гріш, і що не слово – з […]...
37. Н. Т Великомученице кумо! Дурна єси та нерозумна! В раю веселому зросла, Рожевим цвітом процвіла І раю красного не зріла, Не бачила, […]...
38. “Створив ти землю, оболоки…” Створив ти землю, оболоки й людину дотиком і дихом, чинив добро і діяв лихо, ти повнив дні й вершив ти […]...
39. ПОДВІЙНА ЛІРИКА Упали білорунні хвилі, Замовкло море. На піску Ліг жовтий шум. Вітрила білі Не мчали в далечінь хистку. І ти промовила: […]...
40. Плач Ярославни Чорним круком чорну вістку Із чужини хтось приніс, – І по цілій Україні Розлилося море сліз. Наче темна ніч осіння, […]...