Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ЧЕРЕП СВЯТОСЛАВА

Коли понад Дніпром вляглася буря
І з тихих плавнів потягнуло сном,
Князь печенігів марнославний Куря
Підніс важкого келиха з вином.

Запита буде печенізька слава
Питвом заморським – не медком
простим.
А княжий келих – череп Святослава,
Окутий гратовинням золотим.

Регоче Куря:
– Справа це рахубна –
Щоб руський князь позбувся голови.
Убила Святослава примха згубна –
Попереджати, що “іду на ви”.

Вояка він хоробрий – це відомо:
Йому скорилась грецька сторона…
І печеніг, забувши про утому,
В звитяжний келих додає вина.

Поснули люди і замовкла криця.
На сідла і щити лягла роса.
Реве вода в підніжжі Ненаситця.
В степу останнє вогнище вгаса.

Поспівчувай цим людям, добра ноче.
І не зважай на нерозумний сміх:
То п’яний Куря все іще регоче –
Бо легко Святослава переміг.

А вдосвіта зажевріла росиця
У бескида над кам’яним плечем –
І там, де вир навколо Ненаситця,
З’явився лицар з золотим мечем.

То видиво а чи мара імлава,
Покликана чаклунством чи добром,-
Але могутня постать Святослава
Постала поміж небом і Дніпром.

Князь на півсвіту – розминутись ніде ­
Підняв десницю і промовив так:
– Чого регочеш, степовий сусіде?
Ти здавна до підступностей мастак.

Віддати тіло на поталу мухам –
Це не найгірший на землі кінець.
Пий з черепа мого, убогий духом,-
Я маю нині зоряний вінець.

Не поміняюсь долею з тобою –
Вже ліпше впасти з мертвими грудьми.
Якщо не здатні ми прожить без бою,
То треба ж бути і в боях
Людьми.

12-13.Х1.1980

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

ЧЕРЕП СВЯТОСЛАВА - РУДЕНКО МИКОЛА