СВЯТО НЕПТУНА. Іронічний репортаж
Зринає лодія квітчаста,
неначе марево руде.
На берег (що бува нечасто)
Нептун зі свитою іде.
Нептун тризубцем небо креслить,
курортний люд зове на суд.
Чорти під танець водохресний
у море грішників несуть.
З веління царського русалки,
нечистим лицарям услід,
мужів чорнявих і русявих
лукаво зманюють у сіть.
Пірат регоче білозубо –
трясеться щелепа важка.
Репіжить біс у збитий бубон,
а відьма шкварить гопака.
Сидить Нептун лицем до моря
на троні, вгрузлому у рінь,
і судить підданих суворо
серед безмежних володінь.
Велить, кого в смолі купати,
кого позначити тавром.
Та ось настала мить розплати –
і трон хитнувся, як пором.
І вийшли жертви безборонно
на перекошений поміст.
З макітри царської корона
упала бісові на хвіст.
Та де ж бо ти, нечиста сило?
Чорти, вершіте божий суд!
Та вже холодне море змило
з чортів запінений мазут.
А відьма згорблена і мокра,
гризе мітлу свою слизьку.
Русалки, вчадівши від охри,
мов риби, сохнуть на піску.
І стогне море від осмути,
киигче чайка з висоти.
Гойдає хвиля каламутна
чортячі вирвані хвости.
(3 votes, average: 4,00 out of 5)