ЕЛЕГІЯ, НАПИСАНА НА РОЗЛУКУ
Коли зосталось небагато:
устати й вийти, так і є –
не відпуска поріг твій, хато,
не підпуска вікно твоє…
Оте, в якого виглядало
твоє дитинство по війні.
Оте, в якому світу мало,
бо світ – не тільки у вікні…
Коли залишитись не в змозі,
бо так судилося: іти,-
ідуть назустріч по дорозі
стежки, місточки і мости…
Коли й поріг вже за порогом,
коли й вікно сховала мла, –
не відпуска тебе дорога,
та, що хрестами заросла…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- ЕЛЕГІЯ, НАПИСАНА ПІСЛЯ БУРІ Стомившись, буря чорні крила закинула за чагарі… Настрахані борсученята пооживали у норі… Старі дерева опустили крислаті крони до землі, молодняки […]...
- ІНТУЇТИВНА ЕЛЕГІЯ Здригнуло вітром хмари. І затихло, і вгледіти незчувся, де й коли між твердю і землею забіліло, мов аркуші незаймані лягли. […]...
- ЕЛЕГІЯ 3 РЕФРЕНОМ Коли мені легко-легко на серці, тоді я знаю, чого воно так зробилось: сьогодні з-за океану на кінчикові світанку вернулись додому […]...
- “Якби я знав, де ти живеш…” Якби я знав, де ти живеш, Дивився б крізь вікно знадвору, Як ти виходиш із одеж І входиш в мрію […]...
- ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. ВІЧНА МАТЕРИНСЬКА ЕЛЕГІЯ Проходила по полю – Зелене зеленіє… Назустріч Учні Сина: Возрадуйся, Маріє! П Тичина, “Скорбна мати” Назустріч Учні Сина, Під руки […]...
- ТИХА ЕЛЕГІЯ Коли мене питають: “Любиш ріки, річки, і річечки, і потічки?” – відмовчуюсь: вони в мені навіки, а для мого народу […]...
- ЕЛЕГІЯ Мов клен осінній – на опале листя І я дивлюсь на вижовклі листки, Що і черленним дивом налилися, І марнозлотицею […]...
- ЕЛЕГІЯ Мов клен осінній – на опале листя, Дивлюсь і я на вижовклі листки. Чи то черленим дивом налилися – Чи […]...
- ЕЛЕГІЯ Чорніє лід біля трамвайних колій, Синіє в темних вулицях весна; Мого юнацтва радість осяйна Встає назустріч нинішній недолі. “Це справді […]...
- ОСЕЛЯ ГРОЗИ Не знаєм, де грози оселя, чи є туди які стежки. Підем по променю веселім, бо так, напевне, навпрошки. Легкі од […]...
- ЕЛЕГІЯ ДЛЯ КОХАНОЇ Розпусти свої коси дівчина чорнокоса, В білій сорочці вийди у ніч, Як цвістиме жасмин у саду, Як цвістиме жасмин… Тебе […]...
- ЕЛЕГІЯ ПРО ПЕРСТЕНЬ МОЛОДОСТІ Розсунулись, мов карти стіни, угору стеля поплила, і вікна згасли в синій тіні, найближчі речі вкрила мла. Так ява стала […]...
- ЕЛЕГІЯ ПРО РАДІСТЬ Боюсь торкнутись: опечуся. І не торкнуся – опечусь. Нагнувшись, питиму – нап’юся. І як не питиму – нап’юсь. А вже […]...
- ЕЛЕГІЯ ПРО ОДНУ НІЧ С. Т. Ніч яка – мов птаха чорне око! Сніг зійшов. Оголена земля темряву глибоку і високу в серце вихиля… […]...
- ІЛЬКОВА ЕЛЕГІЯ А я його чекав, хоч знати, коли він прийде, ще не знав… Поміж садів біліли хати, грав коропами мутен став… […]...
- “Ідуть і йдуть у Києві дощі…” Ідуть і йдуть у Києві дощі. Намокли парасольки і плащі. Пливе на річку схожий тротуар, – Ані зірок, ні сонця […]...
- “Треба прокидати стежки…” Треба прокидати стежки, Л то подумають Не хочу, Щоб до мене гості ходили. Узяв лопату, А синички – на поріг, […]...
- ЕЛЕГІЯ-КАЗОЧКА І мудрий схід і пишний захід вели усяк свої човни. На кришталевій бані неба ловили зайчика вони… Як він змагався, […]...
- МАНДРІВКА йдуть ідуть, ідуть і тиснуть до сухот свій плач, ідуть у біль ще ненароджених, у крик своїх дітей, ідуть, щоб […]...
- СЛІПІ БАНДУРИСТИ ідуть степами і палицею дум намацують дорогу гупають в тверду засохлу землю нашого сумління дивляться крізь ніч великими очицями бандур […]...
- ЕЛЕГІЯ ПРО ЗМАРНОВАНІ ДНІ Не пролетіли, не пройшли вони, не загубились у мирській безодні ні ті, що за межею давнини, ні ці, що стали […]...
- ГУЦЛЬСЬКІЙ МАТЕРІ БОЖІЙ Ясні верети простели На царині, густі зарінки, Щоб квіти, як ітимеш дзвінко, Були тобі за постоли. Ось для Ісуса пиріжки! […]...
- “На битій дорозі підкова лежить…” На битій дорозі підкова лежить. Вилизує хвиля німі береги. В нікуди, в нікуди дорога біжить – В затоплені морем луги. […]...
- ЕЛЕГІЯ ТРОЯНСЬКОГО ВИНА Не клявся – не зрікаюся: люблю… Моя любове, все уже минуло, І надто пізно лізти у петлю І зазирати в […]...
- ЛЕНІН (уривок) Чи спів, чи крок маніфестацій, чи гул моторів з висоти у шумі теплому акацій, – завжди, завжди між нами […]...
- ЕЛЕГІЯ ПРО СПІВУЧІ ДВЕРІ Співучі двері, сивий явір, старий, мальований поріг. Так залишилися в уяві місця дитячих днів моїх, так доховала пам’ять хлопця затьмарені […]...
- Елегія сусідських облич Пані Жуковська завжди споглядала з вікна в білім підкапку з волосся кольору соди, як сіявся дощик, як вогко тьмяніла стіна […]...
- ЕЛЕГІЯ Коли мене в бою поцілить куля І я впаду, поранений смертельно, Передихаючи зведусь на руки І пригадаю південь України. Я […]...
- “Коли ідуть дощі в моїм селі…” Коли ідуть дощі в моїм селі Ростуть тополі, і жита, і діти, Й, на хвильку одірвавшись од землі, Не знають […]...
- ЕЛЕГІЯ ПРО ПЕРСТЕНЬ ПІСНІ Я маю дім, при домі сад, ліричні яблуні у ньому. Мов свіже молоко – роса, розваги мед мені палкому. Мов […]...
- ЖИТИ МОЖНА Є лісова дорога до села – Туди іще бруківка не дійшла. З десяток верст ідуть баби й діди, Щоб хліба […]...
- НАПУЧУВАННЯ Того дня, виходячи з хати, підійдеш до дверей і на порозі зустрінеш Сагайдачного з розпростертими обіймами, як батька: вирушаєш у […]...
- ТРАГІЧНА ЕЛЕГІЯ Кажу: нагніться, трави!.. І слухняно вони списи схиляють до землі… І люди ходять легко, наче птахи, щоб не топтати долі […]...
- Елегія шістдесятих Літо пахло м’ячем, бузиною, порічкою, в надвечірніх кущах цілувалися пари, і коли стигле сонце сідало за річкою, пахли тихим дощем […]...
- МАТИ В далеку путь ідуть її сини, Зa тридев’ять земель чужих і невідомих, І їм услід, прадавній і сумний, Її руки […]...
- ЕЛЕГІЯ ПРО МИНУЩЕ Хіба скажу про те, як ночі у червні повагом повзуть, не менші дні мені пророчать і передсвітків каламуть… Хіба скажу […]...
- МОЄ ВІКНО Моє вікно. Перекреслене рамами. Обплетене вітами яблунь, обліплене листям. Воно з шматками блакиті склом облите. На ньому, мов шаблі, танцюють […]...
- ЗЕЛЕНА ЕЛЕГІЯ Стільки минуло вже днів, полотном забуття їх накрито. Нині вже інший є світ, може, зісталось клейно. Іноді вийму старий, запорошений […]...
- ЕЛЕГІЯ НА БЕРЕЗІ ДНІПРА Перепочить присіли ми… Вода під кручею, немов крізь сон, стогнала, відхлинуть поспішаючи… Руда від глини хвиля хвилю переймала, зливалась і […]...
- ЕЛЕГІЯ ПЕРЕД НОВИМ РОКОМ У лісі мертвому ялинки ростуть собі на чорнім тлі, немов не треба їм ні сонця, ні соків теплої землі… І […]...