Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






6. ЕПІЛОГ

Чотири стіни – не чотири кордони,
котрі розмежовують “наше” й “моє”.
Чотири стіни – не сімейні канони,
не звичка, що нам на заваді стає.

Дивитися їм на всі сторони світу –
на південь, на північ, на захід, на схід,
щоб бачити землю, у зелень сповиту,
щоб знати в народі частиночку – рід.

Чотири стіни – наче гавань людині
по праці: утома нехай помине.
Чотири стіни – то колиска дитині,
в котрій колисали і вас і мене.

Чотири стіни – як під небом, під дахом,
і сад, як стіна, й дітвора у дворі,
і вікна до сонця, і двері до шляху,
з якого додому нас ждуть матері…

Про це не годилося б нам забувати,
якщо ж нагадав я, даруйте мені.
Чотири стіни – це, як мовлено, хата –
і казка і приказка тут без брехні…

1973

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

6. ЕПІЛОГ - ПІДПАЛИЙ ВОЛОДИМИР
 »