СЛОБОДА
Село моє, вишнева Слобода!
Вже не село ти, але ще й не місто.
Тече Мурашки спінена вода,
спливає дим на кручі крем’янисті.
Кипить вапно у пахощах трави,
яскрять рожевим полум’ям цеглини.
Село моє, зозулею позви,
нехай душа з тобою відпочине.
Село моє, ти станція в путі,
Де кожен раз коротшають зупинки,
де квітне юна вишня у фаті
і в’яне сивий смуток материнки…
Моя вишнева, рідна Слобода!
Вже не село ти, але щей не місто.
Та як Мурашки спінена вода,
селом моє, ти не стоїш на місці.
У леті забуваєш ти про час,
і падають ренети-метеори…
Світи, село, життя мого причал,
моя вишнева зоре на просторі!
(5 votes, average: 4,60 out of 5)
Related posts:
- ПОРОЖНЕЧА + Умиваюсь. Вода – мов металофони. Занавіска – Вітер з прапорами! У дворі тополі і жінки. – Ну кажу ж […]...
- ЗОРЯ УКРАЇНИ На обрії Києва сходить вишнева зоря. Зринають у небо мостів розтуманені брови. Пробоєм Славути гримлять океани-моря, і дивиться Київ на […]...
- ПАМ’ЯТІ ДРУГА В п’яту річницю смерті В. Кобилянського Втіхи ні крихти, – а стільки терпінь!.. Душа до одчаю самотня… Ти тільки сон, […]...
- МІСТО Місто вечірнє моє розправляє натруджені плечі, а розгойданий вечір на рожевій, тонкій парусині опускається в білі двори. Місто моє не […]...
- “З полів хрущі сипнули на село…” З полів хрущі сипнули на село, Терпким вином березовим сп’янілі, Шумлять їх крила в теплій заметілі, Летять хрущі, як хмара, […]...
- СЕРЦЕ (Уривки) Солодко й тоскно, ах!.. Це кохання нестримне лине, і розлука встає, як жах, Срібло озер, України в твоїх очах, єдина!.. […]...
- ПО БУХТІ СКРІЗЬ Катер дає третій гудок – Блискучий, витворний катер. Місячної ночі ми кидаємо Владивосток І рушаєм в бік, де темніє кратер. […]...
- ХЛОПЕЦЬ Зелененький берег тмиться, Річка срібная шумить; Ходить хлопець невеличкий, На той бік ріки глядить. На сім боці нив’я, поле, Сивий […]...
- ТУРЕЦЬКИЙ СТОВП Димить собі на роздоріжжі серед віків моє село. Подільським каменем наріжним воно в кар’єрах залягло. Воно вростає у минуле, у […]...
- “Дзвенять у відрах крижані кружальця…” Дзвенять у відрах крижані кружальця. Село в снігах, і стежка ані руш. Старенька груша дихає на пальці, їй, певно, сняться […]...
- ПОЕМА ПРО ВІТРИНИ Скляні очі кам’яниць, над ними чола балконів, рійний, стрійний танець світла красок, тонів. О місто, місто, місто – гігантний заліза […]...
- “Двори ті споришами заросли…” Двори ті споришами заросли, В них сироти-хати – безмовні пустки, Тини опали, сивий смуток слив, І спогад в горлі здушує, […]...
- “Вже сказано “ні” в одлетілому літі…” Вже сказано “ні” в одлетілому літі, Хоч вчора-звечора було іще “так”, Червоно та біло у жовтому житі Зацвів та опався […]...
- “Там, де Ятрань круто в’ється…” Там, де Ятрань круто в’ється, З-під каменя б’є вода – Там дівчина воду брала, Чорнобрива, молода. Ти, дівчино, ти щаслива: […]...
- “Уже тополі багряніють…” Уже тополі багряніють, Осиплеться вже скоро лист, А я згоряю і старію, Вже й в сивий смуток переливсь. Така печаль, […]...
- “Під ковдрою засніженого вечора…” Під ковдрою засніженого вечора нутрує місто. У зіницях вікон блакитно фосфорують кінескопи. На велетах благоповерхових ворушаться допитливо, здивовано гнучкі тоненькі […]...
- ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ ЧИ СТАНИСЛАВОВУ Це не вірш і не опис, немов у Боплана, а просто місто гречності і сентиментів, в якому хтось за курку […]...
- “Цвітуть осінні тихі небеса…” Цвітуть осінні тихі небеса, Де ти стоїш блакитна, мов роса. В очах засмуток темний, мов ожина, – Моя кохана, мріялось, […]...
- НОВОБРАНЕЦЬ Такі чужі ці низькі, синяві гори. Когорта прийшла в село на спочинок. Поховались біляві полохливі дівчата. Нависає гілля могутніх дубів. […]...
- СІЧЕСЛАВ Авторам листа творчої молоді Січеслава О місто предків! Ти луною Січі В серцях народу радісно жило. Круті пороги й зарви […]...
- СКІФСЬКА БАБА Ти, скіфська баба, кам’яна незграба, стоїш в степах… Курай і бугила… Яка ж ти баба, ну яка ж ти баба?! […]...
- “Безнадійна ця чорнота…” Безнадійна ця чорнота – Верби струхлявілі, старезні… І чорніють дуби кремезні – Серце смуток лиш огорта. І колгоспна чорна безвихідь […]...
- “О рідна мово, скарбе мій!..” О рідна мово, скарбе мій! В мертвотних напастях чужини Ти – мій цілющий, мій єдиний Душі підбитої напій… Нехай гнобить […]...
- “Ще молодесенька. Навшпиньках не ходило…” Ще молодесенька. Навшпиньках не ходило Її ще серце під вікном любові. І от вона співає “Подоляночку” І, над кульбабами співаючи, […]...
- “оселя пізнього Тараса…” оселя пізнього Тараса. вітрильце з мармуру, царі… і понад мороком і часом немов дерева угорі вертаються. і на долину, на […]...
- СЕЛО СПІШИТЬ Село спішить. Бо не чекає поле. Бо тут своя проста життєва школа, Що листям струменить із теплих віт: Рости, цвісти […]...
- “Повоєнне село… В чагарях, бур’яні…” Повоєнне село… В чагарях, бур’яні Черешневі, вишневі соком сочаться пні. На руйновищах, там, де стояли хати, Сновигають здичавілі блудні коти. […]...
- “З глибокої тиші…” З глибокої тиші Виплив сивий кінь. Сивий кінь У синіх яблуках. З глибокої тиші Виріс блакитний ліс. Блакитний ліс Блакитного […]...
- “Як хороше радіти без причини…” Як хороше радіти без причини, Коли на місто сутінь опада І чується, як тихо, безупинно Дзюрчить у стоки весняна вода. […]...
- ВИБІР КООРДИНАТ Не мають значення роки, Ані століття. Єднає нас лише мета Буття на світі. Чи ти король, чи ти жебрак – […]...
- СТАРОВИННИЙ ПЕЙЗАЖ Спинився. Внизу ще шуміли роки навіжені… Немов у забуте століття зайшов і стоїш. Поблизу в тумані повільно бредуть прокажені. Дзвіночки […]...
- МІСТО (триптих) Пам’яті Василя Курилика І Ти останешся чужим мені навіки Многолюдне місто стоязике, У якій країні ти не будеш, Мого серця […]...
- ХТО СКАЖЕ + Крапнув щось дощ – і всі асфальти У висипному Тифі… Молодий новеліст: – не хочу, не можу писати! Місто […]...
- ЗАБУТА ЗЕМЛЯ Село вночі свічок не світить, боїться місяця збудити, що жовтим без наймення квітом цвіте в садах, дощем умитий. Густа вода […]...
- БУДІВНИКОВІ Ще прийде він, не архітект – поет, Старих будівників твердий нащадок, У білий мармур сходів і площадок Оздобить кожний прияр […]...
- “Здається з нами щось уже не те…” Здається з нами щось уже не те… І навіть люди, місто й камні, Щось прошепоче – Те усе святе У […]...
- ЇЇ КОСА Я розплітав її, товсту й важучу, На серця дні тамуючи биття. Поцілувавши, бавивсь, мов дитя, І відкидав на стан, як […]...
- ЗЕЛЕНІ СНИ Над моєю осінню пливе білий смуток бабиного літа. Посивіло небо світове, а мені не хочеться сивіти. Листопадом стеляться літа, але […]...
- ЄДИНИЙ ВИХІД Бабуся Христя захворіла Її відвіз до міста дід В лікарні бабцю ту зустріли Й сказали що робити слід. – Купіть […]...
- СЕЛО У цьому селі я давно не бував, І ось повернувся з літами: Занедбаний клуб, і запущений став, Поля заросли бур’янами. […]...