НА ОБРІЇ СЛЬОЗИ

Згадалося… Казкового бінокля
солдат подав замислено мені.
І я за склом, від подиху намоклим,
побачив шлях, неначе уві сні.

Його так близько зроду я не бачив –
стовпи дротами грали: дожени!..
І я відчув усім єством дитячим –
це шлях у світ, це голос далини.

Мене десь там, за обрієм широким,
чекало те, чого ще не було…
Бінокля повернув я іншим боком,
і ось на шлях мій вибігло село.

І я, хлопчак, побіг. Побіг щодуху
за обрії, за сонячну межу.
Сікли мене дощі і завірюхи,
а я все біг.
Я досі ще біжу.

Біжу, і задихаюся від болю,
і падаю в розчахнуті степи.
На обрії сльозини голубої
в тумані бачу зморені стовпи.

Не хочу я казкового бінокля.
Боюся: враз у лінзу неземну
побачу те, що в пам’яті замовкло,
чого ніколи вже не дожену.

(2 votes, average: 5,00 out of 5)

ТАЄМНИЦЯ СЛЬОЗИ Крізь пил віків тече сльоза гаряча. Планета хмурить випукле чоло. Ви чуєте? Дитина гірко плаче, невтішно плаче і не зна […]...

“На обрії біле вітрило…” На обрії біле вітрило, І небо із морем злилось. Не все, чого серце хотіло, А все-таки дещо збулось. Що сіялось, […]...

ВОГОНЬ НА ОБРІЇ Град зірвався, гострий, наче кремінь, На байрак опівдні впала темінь. Де шукать розжохканих корів? Їх, таки зібравши, після грому Кожну […]...

“На обрії душі моєї…” На обрії душі моєї Світає Слово, щоб пливти Супроти, не за течією – В умиті зорями світи. У тих світах […]...

ДВА НАПИСИ ПРИ ДОРОЗІ І. “ТУТ ПОЧИНАЄТЬВСЯ ОСПІВАНА НАРОДОМ УКРАЇНСЬКА РІЧКА ЯТРАНЬ” За Уманню – тиха зелена долина, Правічний лісок-степовик чи байрак… І що […]...

СЛЬОЗИ Як Дружба чи Любов подвинуть наше чувство, Як Правда крізь Олжу проб’ється й блисне, В устах обманювать є знане всім […]...

“Чорним оком дивиться печера…” Чорним оком дивиться печера В лісову ліянову межу. Я – струнка, вигиниста пантера Свій барліг невсипно стереже. Виходжу зарошаним камінням, […]...

СЛЬОЗИ Все ст аріє: слова, і рими, І кров, і слава, і могуть, Лиш сльози не стають старими – Вони народжуються […]...

ПРИТЧА ПРО СЛЬОЗИ Плакало дві дівчини у горі, Дві сльози зустрілися у морі. Перша – в глибину морську потала І перлиною на дно […]...

“Пролились небесні сльози…” Пролились небесні сльози На сріблясті верболози. На зелені лопухи, На цей досвіток глухий… І привиділось у сні: Обмолочується сніп, – […]...

Я ПЛАЧУ, СЛЬОЗИ ЧЕРЕШНЕВІ Чому пішла я геть від тих Зелених яблунь, груш похилих? Ще гагілковий спів не стих, Чічками грають небосхили… Пішла у […]...

“Нам часто кажуть – це жіночі сльози…” Нам часто кажуть – це жіночі сльози Рятують людство у тяжкій біді. Для них ростуть обставини тверді, Немов для квітів […]...

СВІТ СТРЯСАЮТЬ ГРОЗИ НА ЛЮДСЬКІЇ СЛЬОЗИ Пожалься, Боже, що світ закурився, Це за гріхи Бог на всіх нас озлився! Брат брату недруг, син батьку ворожий, Скрізь […]...

РОБОТА ДУШІ Борисові Олійнику Душа у роботі. Це тиха робота. Це грому важкого далекі розкоти. Це буря незрима. Це злива і град. […]...

“Не печалься, не журися, мила…” Не печалься, не журися, мила, Усміхнись і не корись жалю. Напинає доленька вітрила, Шепчуть губи: я тебе люблю. Дмуть вітри […]...

“Ти зовсім мене не кохала…” Ти зовсім мене не кохала, А я був повинен забуть… Чого ж ти так тяжко зітхала В той час, як […]...

УСЕ ЗМІШАЛОСЬ Я вже не доберу, де ти, а де не ти, Де витвір божевільної уяви, Де рай і пекло, янголи й […]...

“Не вимовлю ні слова. Помовчу…” Не вимовлю ні слова. Помовчу. А дощ іде. А вітер хилить клени. На серці так бентежно – до плачу. Присядь, […]...

“Є в осені невидима межа…” Є в осені невидима межа між пишною красою і старінням. Ось коник на стеблині заіржав і перескочив стежечку нерівну. Ще […]...

“Прийшла ти до мене, пречиста любове…” Прийшла ти до мене, пречиста любове, і вирвала з вуст моїх з коренем слово, і подихом горло порожнє спалила, гукнути […]...

МЕЖА Обцілую тебе очима, Ніжним поглядом обів’ю. Поміж нами – межа незрима, На якій все життя стою. І несила її здолати, […]...

“Про сонячну вроду…” Про сонячну вроду Не мрій.- Дай серцю, природо, Спокій. Шарлатную барму – Зміни,- Хай срібло і мармур – Зими. 1928...

“Овес росте край неба у пісках…” Овес росте край неба у пісках, Мов сивий дід, над ним куняє хмара. Похмурий сон: на головах Стоять століття і […]...

ЗАЛІЗНИЦЯ (Уривок з поеми) Навів на мушку знак тризуба, нервово оддало в плече… Як молитовно склались губи, і по щоці сльоза тече!.. Розкинув руки, […]...

СЕСТРА ПРИЇХАЛА Та сідай, припрошую, сідай, Скільки я не бачився з тобою! Як там нині під горою гай? А луги та верби […]...

Моя туга колишеться моя туга колишеться на кучерях моря чайкою лине за вітром на обрії моє гніздо скалічене а дома ніде завжди кличе […]...

БАТЬКІВСЬКИЙ НАКАЗ Мій сину, бачу вже межу. Вона вимоглива і грізна. Сьогодні слова не скажу, а завтра буде пізно. Життєві істини прості, […]...

VII Grave. Сцена весілля в саду Над сади і сліди мої сад-пантеон. І ромашки гадають – півспалах, півтон: – Любить… не любить… Лю… Над сади і […]...

“Не питайте мене…” Не питайте мене, Як я в світі живу: Шура-бура гуде, Я весельцем гребу. Не питайте, як? В моїм мозку гадки […]...

ПРЯХА Пряла прялочка моя, Не переставала, Аж прийшов до мене гість, – Рватись нитка стала. Уродливий, молодий, А як заговорить, Слово […]...

“Зійшли сніги, чорніють ріллі…” Зійшли сніги, чорніють ріллі, І сік березовий запах. Тумани, мов лелеки білі, До ночі бродять у степах. Дощі змінили заметілі, […]...

“Дощі перейшли у сніги…” Дощі перейшли у сніги, Повітря запахло морозом. Поля і ліси навкруги – Немов під наркозом. Сніги у дощі перейдуть, І […]...

“як довго ці дні переходять межу за межею…” як довго ці дні переходять межу за межею, і сліду не видно, і видива окрай душі. за літери глею хіба […]...

“Чи зросту зерном у пісні щирій…” Чи зросту зерном у пісні щирій, чи землі хоч слово передам? Роки мчать хмаринами у вирій навздогін журливим журавлям. Роки […]...

“Що в мені ти закохалась…” Що в мені ти закохалась, Я се знав, я сим пишався; Як же ти мені призналась, Глибоко заколихався. І побіг-злетів […]...

“Так мені, бува, не вистачає…” Так мені, бува, не вистачає гордої тієї прямоти, що стрясає скелі глухоти і гримить у безвісті мовчання. Падають на мене […]...

“Чого вода каламутна…” Чого вода каламутна – Чи не хвиля збила? Чого ж я смутна, невесела, Чи не мати била? Мене ж мати […]...

МАРАФОН НАДІЇ. Поема До цих роздумів спонукала мене доля канадського хлопця Террі Фокса, який захворівши на рак, позбувся ноги і, щоб підняти громадськість […]...

МОМЕНТ Кілька маленьких вражень проводив на вокзал сестру був м’якенький ранок ми загострились на вітрі чекали потягу години дві лінощі але […]...

ЧАДРА МАРУСІ БОГУСЛАВКИ Вузенька вуличка. Стіна, повита хмелем. Татари сплять, сьогодні в них байрам. Високий дуб, по-українськи – нелинь. Святе письмо, по-їхньому – […]...

Related posts: