Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові


“Нам часто кажуть – це жіночі сльози…”

Нам часто кажуть – це жіночі сльози
Рятують людство у тяжкій біді.
Для них ростуть обставини тверді,
Немов для квітів – ранішні морози.

Плачів раптових незліченні дози,
Що закипають болем у груді,
Серцям оживають парості бліді –
Як вітру леготи на спраглі лози.

Та лиш відваги відданих мужів
Стражденним кидає спасенне коло,
Аби визвольний дух не збайдужів.

Коли повсюди гніт, і пусто, й голо,
Вона єдина – між окрас доби –
Дарує гнівний імпет боротьби.

1988

“Нам часто кажуть – це жіночі сльози…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)