Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Я вчився сорок літ, та не навчився досі…”

Я вчився сорок літ, та не навчився досі
Губити подих свій в жіночому волоссі,
І гудзики дрібні розстібувать на спині
Я вчився сорок літ, та не навчивсь донині.

А вітер-молодик без всякої науки
Під блузочку твою всуває голі руки,
Розчісує тебе і кучерями грає,
І в приступі жаги спідницю задирає.

Кажу я: “Не дурій, нікчемний грубіяне!”
А ти всміхаєшся, як сонце осіянне,
Так, ніби щастя в нім, щоб посеред дороги
Являти світові стрункі та голі ноги.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,33 out of 5)

“Я вчився сорок літ, та не навчився досі…” - ПАВЛИЧКО ДМИТРО