КИТАЙСЬКА СТІНА

Як велетенський змій, як пажерний загреба,
Повзе безоднями в верхами гір стіна.
Бог нею міряє в умі простори неба
І думає: “Пощо та велич кам’яна?”

Від ворога вона не вберегла народу,
Бо ворог підійшов з води на кораблях;
Лиш тим, хто клав її і мряв про свободу,
Та кручена стіна загородила шлях.

А я куди не йду – стіна переді мною.
Кажу їй: “Відступись, змурована страмо!”
Свобода – не стіна, а як стає стіною,
То обертається в ненависне ярмо.