Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

ДЯДЯ ЖОРА, МІГРАНТ

Переповнений Георгіями кавалере,
вранці виходиш, ніби з вольєри,
пахкаєш люлькою на пташок Божих,
чигаєш при дорозі на перехожих.

“Гей, куди йдеш проз мою фузію?
Побалакаймо про Грузію, про дифузію…”
Обсідають, мов бджоли, спогади, візії –
закотився в небо шлях дивізії.

А по ньому коні пруть, а ще танки,
і пражанки пахнуть, мов парижанки,
і лафети під мертвими аж зігнулись:
“Я – один з тих, що повернулись”.

Гімнастерка блискає, вся в металі:
за кожного невбитого – по медалі.
Патериця в руці, мов жива парість:
“Гей, куди йдеш проз мою старість?”

Воячкам небесним – довічну оргію,
травень проживаємо без розкаянь.
Все тече річкою, старий Георгію,
тільки ти на березі, мертвий, мов камінь…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 1,67 out of 5)

ДЯДЯ ЖОРА, МІГРАНТ - АНДРУХОВИЧ ЮРІЙ