Напровесні понад ярами

Related posts:

1. НАПРОВЕСНІ He дивуйтесь, що квітом прекрасним Розцвілася дівчина несміла. – Так під промінням сонечка ясним Розцвітає первісточка біла. Не дивуйтесь, що […]...
2. “Прийде пора – і я цей світ покину…” Прийде пора – і я цей світ покину, Нащадкам залишу як заповіт Думками обіймати цілий світ І над усе любити […]...
3. ВЕЧІР НАПРОВЕСНІ Весна за прякою, мов скромна Маргарита, Схилила стан гнучкий і пісеньки співа. Проста мелодія, знайомі всім слова, По-старосвітському одежа вбого […]...
4. “Цвіте барвінок, ряст цвіте…” Цвіте барвінок, ряст цвіте, І терен зацвітає. І соловей співа про те, Про що віки співає. Вслухаюсь у його пісні, […]...
5. ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА. 1773 зображення пилу стоїчно нагадує пил: це майже потреба – приречену землю топтати. окраїна листя така ідилійно картата, аж місце розплати […]...
6. ЖАЛЬ Як настане весна божа, Степ зазеленіє, Яких тільки нема квіток! Аж серце радіє; Ряст, барвінок, чебрець, зорі, Васильки і рута. […]...
7. САД МАЄ ОБЛИЧЧЯ УПИРЯ Сад має обличчя упиря, хоч починає цвісти, напух від тиші, як від крови, як губи посиніло його каміння, простягає до […]...
8. ВИ БАЧИЛИ МОЮ МАМУ? Ви бачили мою маму? Он в одежині подертій Сіла на камінь, чекає, хто б їй картоплю доніс… Сіла перепочити – […]...
9. РЯСТ Після дощів і холодів У чорноліссі ряст зацвів. Допоки ще дерева голі, А світла і тепла доволі, Йому потрібно поспішати, […]...
10. В казематі (“Понад полем іде…”) XI Косар Понад полем іде, Не покоси кладе, Не покоси кладе – гори. Стогне земля, стогне море, Стогне та гуде! […]...
11. ПОНАД БЕРЕГОМ Липне грязюка до ніг над Сучаном Після дощу. Кинув у воду капусти качан, Кричу. Скінчивсь, – і другого не буде, […]...
12. ПОНАД ХМАРИ Понад хмари! Понад хмари, брате! Вийди в гори з навісної хати! На верхах самітних там ще тихо, Не зайшло туди […]...
13. “Понад пожовклим очеретом…” Понад пожовклим очеретом, Високо в хмарі, верх землі, В далекий край повільним летом Летять журливі журавлі. Летять довгенькими ключами Понад […]...
14. “Тихий берег понад морем…” Тихий берег понад морем Темна нічка обіймає. Виплив місяць із-за хмари, Море стиха промовляє: Хто се ходить? Чи безумний, Чи […]...
15. “Понад кочів’я років опустілі…” Понад кочів’я років опустілі, По вигорілих пам’яті слідах Несе нас у напруженому тілі Нестримний, атомний нутром – літак. Літак, чи […]...
16. “Понад степами, спекою, колоссям…” Понад степами, спекою, колоссям Видзвонює із ранку до темна… Мені, буває, жайвір той і досі З насущним хлібом небеса єдна. […]...
17. “Понад лісами тихими – віки…” Понад лісами тихими – віки, І сонця злото – на сосні високій. Тут був би той, ще первозданний, спокій, Коли […]...
18. “Дрімають нетрі. Понад простір дикий…” Ю. Балкові Дрімають нетрі. Понад простір дикий Югає кібець – у синясту невідь. І, мов чаклун, вислухуючи крики, Ячить у […]...
19. “А я у гай ходила…” А я у гай ходила по квітку ось яку а там дерева люлі і все отак зозулі ку ку Я […]...
20. “Не вірте, люди, снігу…” Не вірте, люди, снігу – Холодній чистоті: Краса його бездушна Без палу і вогню. Укрив він як хутром Всі трави […]...
21. ВІДОБРАЖЕННЯ Сучаснику, живи у серці в мене! Бери з собою все: душі знамена, Минуле, на майбутнє сподівання, Пістряве та нерівне многограння, […]...
22. 10. СОБАКА Й МІСЯЦЬ Втомлений лоб покладеш на пахучому сіні. Досить вже, досить на долю собачу ти вив. Чорна обкутає ніч соломою тіней, тихо […]...
23. МІЙ СПІВ Дивуєшся, чому мій спів Не той, що був колись. Дивися! Сльози ріками По краю розлились. Сторощені гаї, ліси, Замовкли солов’ї, […]...
24. Думка (“Вітре буйний, вітре буйний!..”) Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш,- Збуди його, заграй ти з ним, Спитай синє море. Воно знає, де […]...
25. Лиш журавлині голоси того продовжать “Умерти й сліду не покинуть на обікраденій землі”. Т. Шевченко лиш журавлині голоси того продовжать кого корогвою розіпне відчай над […]...
26. “Читаю душі ваші, наче книги, я…” Читаю душі ваші, наче книги, я І сам цвіту – ридаю, як роса… Ах, на землі одна, одна релігія – […]...
27. ДІВИЧ-ВЕЧІР “квіток, Марись, квіток покля не маш діток, будеш мала діти впадуть з тебе квіти”. “відчини, Боже, ворота, бо йде на […]...
28. “На Круглому кує зозуля…” На Круглому кує зозуля – Чи ще для когось… Чи мені?.. Мабуть, мені – ще всі поснулі На цій широкій […]...
29. “Горить моє серце, його запалила…” Горить моє серце, його запалила Гарячая іскра палкого жалю. Чому ж я не плачу? Рясними сльозами Чому я страшного вогню […]...
30. “Зозуля кувала серед ночі…” Зозуля кувала серед ночі, вві сні здригнулась липа мовчазна. У чарах тиші голосом пророчим сполохано озвалася луна. Чого не спиться […]...
31. “Мій син малює крила літакам…” Мій син малює крила літакам, лелекам, диким гусям і орланам. Син крила домальовує квіткам – кануперу, любистку і катрану. Конваліям, […]...
32. ЗОЗУЛИНЕ ЛІТО Кує зозуля, що життя минає, і полягає літо у покосах. Головами наклавши, духмяніють що є сили трави по цей бік […]...
33. ЗОЗУЛЯ Й ПІВЕНЬ – Як ти співаєш, Півне, веселенько… – А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя, Виводиш гарно так і жалібненько, Що іноді […]...
34. “Як почуєш вночі край свойого вікна…” Як почуєш вночі край свойого вікна, Що щось плаче і хлипає важко, Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна, Не […]...
35. ОСІННІЙ ВІТЕР Не так уже сонце світить, Не так воно й гріє; І вітерок не тепленький, Холодний вже віє. Не весняний, що […]...
36. “Дзвенять хрущі, цвітуть черешні…” Дзвенять хрущі, цвітуть черешні. Дівчата водять журавля. А вечір ловить на гнуздечку Золотогнивого коня. Стою у присмерку діброви, І думи […]...
37. “І де ми сили беремо…” І де ми сили беремо, Тягти віки своє ярмо, Ворожі сльози утирати І посміхатися крізь грати? Свистять над нами батоги, […]...
38. “Ой не цвісти калиноньці…” Ой не цвісти калиноньці В зеленім гаї, Не гуляти козакові У ріднім краї. Ішов козак дорогою Не в Крим, не […]...
39. ЗА УКРАЇНУ! За Україну З огнем завзяття Рушаймо, браття, Всі вперед! Слушний час Кличе нас – Ну ж бо враз Сповнять святий […]...
40. РАНОК (“Його зозуля на крилі принесла…”) Його зозуля на крилі принесла І птаство будить у гаї “ку-ку”, Рибалка-вітер променисті весла Занурює у повінь гомінку Густих ланів, […]...