“Я в центрі кола, визначенім сонцем…”
Я в центрі кола, визначенім сонцем,
Заглиблю руку в чорний чорнозем –
І стеля над готичним храмом сосен
Спаде на мене зливою озер.
Я почекаю… Засурмлять джерела…
Ще почекаю… Пісня в мозолях…
І як відчую, що мене земля
Приймає, мов напровесні дерева;
Що вже мене на цифри не розкласти,
Бо пальці переходять у бруньки,
Що маю право на верховне щастя:
Рости, не спрограмований ніким, –
Тоді гукну:
– Беріть планети з бою,
Ламайте світ дюралевим крилом,
А я лишуся на землі вербою,
З якої перше колесо пішло.
(3 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Кола Змикаючи повіки, бачив: Сиділи уздовж усього обрію, Густо, мов ластівки на дротах, І все ближче, все тішснішими Концентричними колами, Амфітеатром […]...
- “Маленька кузька, кола на воді…” Маленька кузька кола на воді, Невинно-чиста усмішка дитини… Які тонкі і ніжно-невловимі Акорди в грудях родяться тоді! Але як струни […]...
- N. N. (“Ти, мов поет із сонцем у кишені…”) Ти, мов поет із сонцем у кишені, що ріс тоді, коли росла й трава. Любов, мов серцекружне веретено – і […]...
- ПІД СОНЦЕМ ОСЛІПЛЕНИМ Робота у Бога – це довга дорога, Де ми й моя влада занадто малі. Робота у Бога велика і строга: […]...
- БЕРЕЗЕНЬ дощ ламає довгі прозорі пальці небо кольору льоду в твоїх довгих долонях синє насіння вітру твої сни вбрід переходять ще […]...
- ЧОЛОВІЧА РОЗМОВА Живе в мені холодний страх за сина, інстинктом предків стигне кров терпка. Цей лід важкий до смерті я нестиму… Вже […]...
- “У здивуванні знов стою німому” У здивуванні знов стою німому: Чи все то сон, чи справді наяву? …З гілок вишневих – дивних космодромів – Бруньки […]...
- “Коли починається ніч…” Коли починається ніч Все починається спочатку На чорному полі Витворений з криги та снігу З’являється білий рояль Висотою до неба […]...
- “Серед зими розтанув сніг…” Серед зими розтанув сніг – І знов заворушились трави. Не дбаючи про сенс і право, В бруньки весняний сік побіг. […]...
- БЕЗХРЕБЕТНІСТЬ КОЛА рослини переховують докази підкинутих вирієм хлопче – Боже мій – хворі на діагноз пригублюють хрестоцвітні накрохмалені пелюстки постелі які губи […]...
- Скосив мене милий до світ сонця Скосив мене милий до світ сонця, І стала я сіном запашним, А він і не знає – на сіні дрімає, […]...
- ОЧІ Оббіг, як струм, солодкий щем ніким не звіданого щастя: лилося із твоїх очей на мене золоте причастя. Лилася з неба […]...
- “Як прокидались ми в дитинстві…” Як прокидались ми в дитинстві Чи просто скажем – в колисках? Ми відкривали очі чисті, І сонце-сонечко в очах! І […]...
- ПИРІЖКИ З ГОРОХОМ Ми їхали в загальному вагоні, де все загальне, все, крім пасажирів. Он задивилась у вікно бабуся. Мовчала. А оце розговорилась. […]...
- “За сонцем хмаронька пливе…” За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море: покриває Рожевою пеленою, Мов мати дитину. […]...
- За сонцем хмаронька пливе За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море: покриває Рожевою пеленою, Мов мати дитину. […]...
- КОПИЦЯ Скиртували слова У копицю – Сіли відпочити. Рости, копичко, Рости – Вистачить На довгу зиму....
- БУРУЛЬКА Тоді стану бурулькою, І ти, хлопчик-пустун, Відламуватимеш мені пальці. Я не відчую болю, Бо відболіла душа ще тоді, Коли ти […]...
- “Пашать нагріті сонцем спориші…” Пашать нагріті сонцем спориші, І жайвори купаються в блакиті. Люблю, коли у полі – ні душі І важко гнуться колоски […]...
- “Був же вік золотий, свіжі, проткані сонцем діброви…” Був же вік золотий, свіжі, проткані сонцем діброви, Мед приручених бджіл, золотавість сп’янілого тіла, Янтареві зіниці серни, що не бачили […]...
- “Матері залишаються з нами…” Матері залишаються з нами І тоді, коли їх нема, Коли чорна земля і дрімуча пітьма Пролягає між ними і нами. […]...
- ПОЛИН Матусю, десь ти за імлою в життя вслухаєшся моє. І сивий докір наді мною тремтячу ниточку снує. Мій вік уже […]...
- 5. ЯКИМ Я БУВ ПЕРЕД САМИМ ЩАСТЯМ? Море вживало всі свої численні пальці, щоб уложити свої пелюстки у велетенську блакитну троянду, безмежний годинник Юкатану не цокав і […]...
- “Відцвітають літа, перходять у пам’ять…” Відцвітають літа, переходять у пам’ять, Не встигаєш, ночами доточуєш дні. Кружеляє життя на такій бистрині, Що не ти, а тобою […]...
- НАЩАДКОВІ Край дороги ромашка цвістиме І на пагорбах мак пломенітиме, І підеш ти ланами густими, Зачарований небом і квітами. Навпростець, навмання, […]...
- З ГОЛОВНИХ ГРІХІВ не знаю заздрости але вона хоче знати мене віддавна прокладає дорогу до моїх чуттів і видно вже доторкнула мене своїми […]...
- “А та фата…” А та фата… Й iрiй… I веселунку гукну Лесевi… “А ну тебе, щебетуна…” Не дожидав звади… Жоден Тепер трепет Її […]...
- “Полиняє моя чорнобровість…” Полиняє моя чорнобровість, Мов пророчиця років – зозуля, В дивовижному ритмі доби. І не мучмо свідомість, Не повторюймо всує, Що […]...
- “Роси, роси, дощику, ярину…” Роси, роси, дощику, ярину, Рости, рости, житечко на лану, На крилечках, вітрику, полети, Колосочки золотом обмети. Як достигне житечко на […]...
- Трава Я трава прадавня дика трава до билиночки вирвана до стеблиночки витоптана і врешті гудроном гарячим напоєна і здавалось назавжди під […]...
- ЦЕНТР РОДОВОДУ Стою я в центрі свого родоводу. О ні, не центр я. Це всевладний час, допоки світ в очах моїх не […]...
- “Робітнича околице…” Робітнича околице, Чи мене розумієш ти? Як серце надвоє колеться Й на попелі хоче рости! Робітнича околице, Зрозумій мене, зрозумій, […]...
- 3. СУМНІВ Такої ночі перейду місток, ступлю на сніг і подолаю схил. Всього мене – до мозку і кісток пройме мороз, опівночі […]...
- “Маленьким хлопчиком додому…” Маленьким хлопчиком додому у полі йшов я в шумі трав і у гніздечку кам’яному сорокопудика спіймав. Тримав я міцно пташеня […]...
- “Моя судьба була до мене щедра…” Моя судьба була до мене щедра: ішов-ішов – і от помітив враз: стоїть за щастям незвичайна черга – За тим, […]...
- СЕРЦЕ СВІТУ Здається, серце не в мені живе, А десь назовні. Чи в зорі далекій. Я чую калатання світове І світової крові […]...
- Я УТВЕРЖДАЮСЬ Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! – а сила […]...
- “Минулися мої ходи…” Минулися мої ходи Через огороди, Минулися мої лази Через перелази. Лихо мені, горе мені, Молодій дівчині: Чорні брови козацькії Задали […]...
- “Не плач, малий. – Жалію і картаю…” – Не плач, малий. – Жалію і картаю. Розбитий ніс і порвані штанці… Собі на думці іншу гадку маю: Високий […]...
- “Він опанував розуміння…” Він опанував розуміння стислого кулака коли п’ять річок як пальці текли в одне море а на долоні плавали кораблі а […]...