Хрещення України
Що це в Києві за гомін,
Звідки крики, галас, сміх
І куди оце кияни
Тягнуть ідолів своїх?
Ось Стрибога порубали,
Там Дажбог стоїть без ніг,
Там і огні горить Сварожич,
Волос теж на спину ліг.
А Перуна на наругу
Прив’язали до коня
І по вулицях волочать
І катують серед дня.
Б’ють Перуни батогами!..
Де ж його небесний гнів,
Чом він стріл своїх не пустить,
Чом не скине він громів?!
А Стрибог?! Чому на бурі
Він сюди не прилетить?!
Чи гуляє він з вітрами,
Чи у полі тихо спить?
Ось упав Дажбог великий…
О, віддячить він катам!
Він не гляне більш на землю,
Він не вродить хліба нам!
Збоку десь віщун віщує:
“З неба сурми загудуть,
Полетять небесні стріли
І на голови впадуть.
Вороги обляжуть місто,
Стане чорно від гадюк,
Павуки з землі полізуть,
Не піднімуть люди рук…”
Так старий віщун віщує,
Але молодь ще міцніш
Полосує батогами
І сміється веселіш.
І в Дніпро Перуна-бога
З сміхом кидає вона:
“Загрими ще, діду, з річки,
От здивує новина!”
І поплив по річці ідол,
І, безвладний, зник в імлі
Вчора ще великий, гнівний,
Найстрашніший бог землі.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)