“Уймають болі єдині сни…”

Related posts:

1. “Так просто все: напишеш каяття…” Так просто все: напишеш каяття – І роздобудеш право на життя. Лише десяток слів чи, може, фраз – І все […]...
2. “Власні смутки, власні болі…” Власні смутки, власні болі В пісню переллю, І розвію ген по полі Думоньку мою. Там вітрець її посіє В полі […]...
3. “Коли я вмер – забув, не знаю…” Коли я вмер – забув, не знаю… Я в чорній прірві забуття… О краю мій, коханий краю, Коли ж це […]...
4. ЗАЖИНОК О, світла радосте – обново, Моя ти, весноньок ясна: За звуком звук, За словом слово, За борозною борозна… Пишу на […]...
5. “Нехай мене чарують квіти…” Нехай мене чарують квіти, Нехай життя їм віддаю: Ніяк я барвами досхочу Своїх очей не напою. Нехай і так… але […]...
6. “Вчимось поволі тамувати болі…” Вчимось поволі тамувати болі, Розлукою прогірклі – пити дні. Вже тих розлук приносили доволі І білі коні, й коні вороні. […]...
7. НЕ ЖИВ Я ЩЕ Не жив я ще зовсім, а лиш шукав дороги, Куди іти в життя на завзятющий бій. Чого ж мій дух […]...
8. МИСЛИВЕЦЬ Мисливець, веселий і п’яний, Стоїть у дворі короля. І бронзові рани рвані, Видно, йому не болять. З собаками на п’єдесталі, […]...
9. “Ранкові дзвінки телефонні…” Ранкові дзвінки телефонні, Жагучі й хмільні вечори, І жарти, і сльози солоні – Усе до пори. А потім – робота […]...
10. “Що “я” це “я” – повірити не можу…” Що “я” це “я” – повірити не можу: Ніяких доказів тому нема. Чуття, що їх особі на сторожу Дає природа […]...
11. НЕ ЛЮБЛЮ ОСІННЬОЇ НОЧІ Не люблю осінньої ночі! Той вітер, як ворон крилатий, Літає, товчеться до хати, Мов плаче чогось, чогось хоче – Не […]...
12. Ізяслав і поділ України Золоте, незлобне серце Мав у грудях Ізяслав, – Все він думав, все молився, Все він вірив і прощав. І дитячою […]...
13. ПРОЩАННЯ З ДОМОМ Я вернулась додому і нарешті збагнула, Що мені він чужий і йому я чужа, Бо нема в нім того, кого […]...
14. СОНЕТ ЗАМІСТЬ ЕПІТАФІЇ …І прийде мить ота, що понесуть холодний прах на холодний цвинтар. …Чиясь промова буде сумовита. Хтось перетворить похорон в ясу. […]...
15. СЕСТРІ Маленька річка попід гаєм, Вузенька стежка через луг. І трави з квітами навкруг, І ми до ночі в них блукаєм. […]...
16. “Вітер із рідного краю…” Вітер із рідного краю Ніжно в обличчя війне. Батька старого згадаю: Як він чекає мене! Нікого більше чекати, Доля судилась […]...
17. “Очі – дві волошки в житі…” Очі – дві волошки в житі На Вкраїні, там, у нас. Коси – жмут ясний пшениці На дорозі, там, у […]...
18. ЗАМЕЛО Бродиш, коли Грегіт замело, п’єш каву, коли впали сніги на плечі й нові падуть. Слова живого не випустиш, гейби з […]...
19. ЧЕКАННЯ Лесі Звідки це нахлинуло, не знаю. Непогасним полум’ям горю, І в думках лечу за небокраї, І лише з тобою говорю. […]...
20. “Найтонша ватра не згаса…” Найтонша ватра не згаса під небесами, немов тримає небеса у тьмі над нами лише вона. Одним одна. Тому й тримає. […]...
21. КАННИ Канни цвітуть над морем… Канни – червоні чайки! Зором своїм червоним Палахкотять над морем, Наче вони не канни – Квіти […]...
22. “Будь щедрою, хай плаче твоє листя…” Будь щедрою, хай плаче твоє листя, роздай плоди і знову зацвітай. Хай попліткує наволоч тілиста. Що є душа? – у […]...
23. “Дивись, дивись: безмежні перелоги…” Дивись, дивись: безмежні перелоги І хмар насуплених погроза в далині. Приносить вітер виклики тривоги – Шалений вітер і криваві дні. […]...
24. ВІЩИЙ ДУБ Сніг зеленіє в світлі ночі, сніг блакитніє в світлі дня. Цей дуб – то дерево пророче, корява ліра з його […]...
25. Смерть Ігоря Квітне Київська держава І могутня, і страшна. Майже всі вона з’єднала Українські племена. Не могла лише скорити Напівдиких деревлян, Що […]...
26. ХАДЖІ ДМИТРО Він не вмирає! Там, на Балканах, Запливши кров’ю, лежить на схилі Дмитро в глибоких на грудях ранах, Козак у цвіті […]...
27. Вірш, прочитаний на I з’їзді Руху І я почув, як дише в горлі осінь Тим вересневим сонцем самоти, Яке я тоскно відчуваю досі, Як, може, в […]...
28. НАШЕ ЩАСТЯ В кімнаті все, як до війни: Канапа, квіти, мов на свято, Бюст Горького біля стіни, Й дочки ласкаве: – Тато, […]...
29. “Росте тривоги чорний парашут…” Росте тривоги чорний парашут: у грудях розкривається – і тисне, аж витискає серце крізь горлянку… Із шкаралущі тіла братчик Брут […]...
30. ПРИТЧА ПРО ЛЮБОВ І ЗРАДУ Кохали, вірили, клялись, І от між ними – прірва зради. Зійшлись дороги й розійшлись, І вже на те немає ради. […]...
31. СМЕРТЬ ЛАНКОВОЇ Вмирає жінка. Голова її горда Вже осипається зимнім цвітом. Ще й коса золота, як той гострий орден, Що понесуть за […]...
32. ВІДБЛИСКИ З самого ранку з дня капали сльози Переплакав день лише надвечір Заспокоївся кинув хникати і хлюпати погрози Хусткою втирає очі […]...
33. УКРАЇНА Вона осіла в моїй підсвідомості, і як лише закрию темрявою очі, її болі вщеплюються в мої нерви і пускають парості. […]...
34. БІЛІ НОЧІ (з Ленінградського циклу) До мене сон ніяк іти не хоче – Усе перемінили білі ночі, Змішали ночі й дні, мов розвели Емаллю білою […]...
35. ПОХОРОН За гробом убитого вбивця іде, Дрібне та нікчемне створіння бліде. Фальшива сльоза і печаль напускна, У чорній душі – таємниця […]...
36. ВИБІР Над штормом, над шабельним зблиском, Над леготом теплим в житах Гойдається вічна колиска Маятником Життя. Життю – ні кінця, ні […]...
37. “Я ніжністю своєю…” Я ніжністю своєю Переборю твій гнів, Бо вже давно душею До тебе прикипів. Та чи знайду я двері У вир […]...
38. НА ПЕРЕГЛЯДІ СОФОКЛОВОЇ “АНТІГОНИ” Тиран себе вважає безпомильним, і права милосердя він не зна. Й гуманність мусить кланятися силі, бо ні – то сила […]...
39. ПАМ’ЯТЬ МАТЕРІ Ворог землю потолочив, сивиною – пил доріг. Злої ночі, злої ночі впала зірка на поріг. Впала зіронька гаряча, засмутилася трава. […]...
40. 06. РОЗДУМИ МАТЕРІ Зник Івась на виднокрузі. Мати дивиться у тузі На широкий шлях. Хилить голову додолу, Опускає руки кволі, Мов підбитий птах. […]...