“Душа моя – пустка холодна й німа…”
Душа моя – пустка холодна й німа…
Нічого в тій пустці самотній нема:
То вітер розвіяв, то хвилі зірвали,
То, граючись, діти малі розібрали.
Душа моя – дно безджерельне й сухе,
Де тільки сіріє каміння важке…
Тим сірим камінням колись в мої груди
Все били без жалю, жалкуючи, люди.
1906
(2 votes, average: 3,00 out of 5)
Related posts:
- “Душа наїлася та бреше…” Душа наїлася та бреше. А бреше як! І те і се. Що вуж, мовляв, корову ссе, А відьма жінці косу […]...
- РОЗУМ І ДУША Пригадую давніх років чудеса І в серці дитячому спалах: Я плакав тому, що на мене краса Сніжинкою з неба упала. […]...
- ДО КРИНИЦІ Уста закропивши, ми йшли на роботу, Чорноземну, вічну, трудну… Як же тепер, у твою спекоту, Моя рятівнице, тебе обмину? Кринице […]...
- Не падай в розпач, що душа самотня! Не падай в розпач, що душа самотня! Самотнi всi. Самотнiй рiд людський. Нас кинуто у Всесвiту безодню Нiхто не знає […]...
- “Когда душа, расправив крылья…” Когда душа, расправив крылья, Дерзает выспренний полет, И я взнесусь не без усилья Во область чистую высот,- Как мяч, взлетевший […]...
- “Не раз душа моя скимить…” Не раз душа моя скимить В глухі беззвіздні ночі, І сум туманний давить грудь І до землі толочить… Не сниться […]...
- ДУША ЦЕРКОВЦІ Душа старої церковці Ходить між буками, Гребе на горбі, на згарищі, Чи не лишилося щось З мосяжних хрестів, Якийсь уламок […]...
- ДУША Душа моя, печальница О всех в кругу моем, Ты стала усыпальницей Замученных живьем. Тела их бальзамируя, Им посвящая стих, Рыдающею […]...
- Душа – невидимка Душа – невидимка. Где ты живешь? Твой маленький домик, Наверно, хорош? Ты бродишь по городу, Бродишь одна, Душа-невидимка, Ты мне […]...
- “Людська душа, як дерево гіллясте…” Людська душа, як дерево гіллясте, Як дерево гіллясте при дорозі. Із вихором дорожнім прилітають І осідають біси на деревах. В […]...
- ДУША ЖУРАВЛИНА Курличе душа журавлина і пружить морозне крило. Десь там, на іскристій рівнині, не спить у заметах село. Над ним у […]...
- “Так любить душа одинока…” Так любить душа одинока Далекий і тужний мотив: Журливе журчання потока І шелест пожовклих садів. Крізь шибку малого віконця Так […]...
- “Душа мрачна, мечты мои унылы…” Душа мрачна, мечты мои унылы, Грядущее рисуется темно. Привычки, прежде милые, постыли, И горек дым сигары. Решено! Не ты горька, […]...
- “На сполох б’є душа моя хоробра…” На сполох б’є душа моя хоробра. Гримучий світ зачаєно примовк. Зосталася у мене третя спроба – хистка, як доля, як […]...
- ЗАЧЕРСТВІЛА ДУША Зачерствіла душа, як великодня паска, суха, крихка і цвіллю вже взялась, годиться для пташок, або людей голодних. Та хто голодний […]...
- “Чомусь пам’ятаю, що річка звалася Леглич…” Чомусь пам’ятаю, що річка звалася Леглич. Було в ній каміння – як сто бегемотячих спин. А той цибатий, на клуні, […]...
- Поезiї душа завжди вiдкрита Поезiї душа завжди вiдкрита. В буденностi холоднiй i жорстокiй Мене рятують вiршi як молитва. Читаю – i на душу сходить […]...
- Нет дня, чтобы душа не ныла Нет дня, чтобы душа не ныла, Не изнывала б о былом, Искала слов, не находила, И сохла, сохла с каждым […]...
- “За стінами холодна віє ніч…” За стінами холодна віє ніч; Огонь то згасне, то засяє знову… Ах, так давно я чув людськую річ, Що вже […]...
- “Морозе! Ти душа Парнарського співця…” Морозе! Ти душа Парнарського співця. Так, як вона, ховаєш ти в кришталі І подих вод, і трав завмерлих жалі І […]...
- “Холодна тиша…” Холодна тиша. Місяцю надламаний, Зо мною будь і освяти печаль мою. Вона, як сніг на вітах, умирилася. Вона, як сніг […]...
- ДУША БЕРЕЗИ Нас – океан. Але ж кому у спадок Дісталось істини святе зерно? Якщо життя лише сліпий випадок – Яким безглуздям […]...
- “Душа обважніла, як жорна…” Душа обважніла, як жорна, В полоні страшного і злого. Земля благодатна і чорна До решти знеснлила ноги. І от її […]...
- “Літа душа, немов лоша у зливі…” Літа душа, немов лоша у зливі… Куди ж тобі, маленьке і дурне! Ніхто не перебув ці смуги сиві, ніхто й […]...
- “Моя душа й по темнім трунку…” Моя душа й по темнім трунку Не хоче слухатись порад, І знову радісно і струнко Біжить під вітер і під […]...
- “Здригнулася душа від злодіянь…” Здригнулася душа від злодіянь З історії розверзлої безодні. І мов закам’яніла. І мовчить Від чорногоря злого посинівши. Хто сіяв вітер? […]...
- “Не так тії вороги…” Не так тії вороги, Як добрії люди – І окрадуть жалкуючи, Плачучи осудять, І попросять тебе в хату. І будуть […]...
- “Як душа до душі заговоре…” Як душа до душі заговоре Про далекий і страчений рай, То здригаються скелі і гори, І змовкає журливий ручай. Вони […]...
- “Душа моя – послухай!..” Душа моя – послухай! – Як яблуня в цвіту. Моє життя, – кохана, – Мов срібнотканий сон. Життя моє – […]...
- “Душа людини – велемовна книга…” Душа людини – велемовна книга, Яку що більше пристрасно читай – То глибше радістю дзвінкою двигай І жни пізнань довершений […]...
- СТРАТА ще пострілів не було копали яму за його спиною а як скінчили побачили що не могила то що на дні […]...
- Не стомиться душа радiти Не стомиться душа радiти, Жiночу бачачи красу! Якi красунi є у свiтi! Яке прекрасне розмаїття! Що їм плiтки i пересуд! […]...
- “Буває мить, коли душа натхненна…” Буває мить, коли душа натхненна зриває з Часу завій незнання: усе, чого шукаєш навмання, з’являється, як візія священна… Лови цю […]...
- ДУША ПРОЗОРИТЬСЯ ДО ДНА Ніяковіючи цвіте жовтенький підбіл. Пахнуть трави. Жовто-зелено, кучеряво берези повняться. Теплінь… І на прозору волосінь нанизує хмарини жайвір. Скрипить, розхитана […]...
- МОРСКАЯ ДУША У нее глаза морского цвета, И живет она как бы во сне. От весны до окончанья лета Дух ее в […]...
- ШЕВЧЕНКО (Заклекотало десь у горлі…) Заклекотало десь у горлі Клубком із крони і зо сліз – І крила, що були униз, Розкинулися, яко орлі… “Нізащо […]...
- “Горить моє серце, його запалила…” Горить моє серце, його запалила Гарячая іскра палкого жалю. Чому ж я не плачу? Рясними сльозами Чому я страшного вогню […]...
- “Коли звалив міцний Геракл у пил Антея…” Коли звалив міцний Геракл у пил Антея, Як вітер валить повний колос до ріллі, – Вдихнула моці в груди сина […]...
- ПАМ’ЯТІ ДРУГА В п’яту річницю смерті В. Кобилянського Втіхи ні крихти, – а стільки терпінь!.. Душа до одчаю самотня… Ти тільки сон, […]...
- ПОКИНУТА ХАТА На пустищі дикім росте бузина, Сіріє край поля хатина сумна. Облуплені стіни, полин, спориші, – Не видно й не чути […]...