Данило і Василько

Related posts:

1. Король Данило Горе учить, кажуть люди, Доки горя не уб’єш. І Василька, і Данила Научило горе теж. І вони навчились добре І […]...
2. ВАСИЛЬКО, КНЯЗЬ ТЕРЕБОВЕЛЬСЬКИЙ Історична поема “Для коня узда кермою є, для мудрого – книга”. Князь Ярослав Мудрий “Не хочемо віддати тобі Володимирського престолу, […]...
3. БРАТИ РОМАНОВИЧІ (Данило до Василька) Мій вірний брате, воля – на мечі Лишень опреться в цім заздреннім світі А ворогам принадні русичі – У всіх […]...
4. Князь Данило у хана Все ж татари не лишили, Не покинули наш край. Незабаром хан татарський Присилає: “Галич дай!” Зажурився князь Данило: “Ми стомились […]...
5. ДАНИЛО ОДНОРУКИЙ Хата стоїть у селі при долині, Сонце біжить за веселу доріжку, Бачу ті очі синії-сині, Рідну, далеку, привітну усмішку. Знав […]...
6. Війна з татарами Як довідались татари, Що повстали Холм і Львів, Землю Галицько-Волинську Хан їх знищити схотів. На волинський Володимир То не хмара […]...
7. Кінець галицько-волинської держави Син Данила Лев, якому Збудував Данило Львів, Після смерті свого батька На престіл у Львові сів. Молодий, палкий, хоробрий, Все […]...
8. У ВЕРОНІ. Співанка У Вероні, гей, на брамі кам’яній, Там стояли три жовняри молодці, Як стояли, так стояли, говорили… “Богдан би ся ясні […]...
9. МОГИЛА Там, де виснуть, як мокрі мішки, небосхили І, задумавшись, гори стоять навкруги, Ледь видніє чиясь безпритульна могила, Мов сирітка, загублена […]...
10. ДІД ДАНИЛО – Скільки вам років, діду? – Хто його знає, сину. Діти повиростали, Внуки вже мають внуків. Старші за мене тільки […]...
11. ДАНИЛО ГАЛИЦЬКИЙ 1 Тяжкий він, ханом виданий ярлик. Та мусить лицар дипломатом стати, Щоб русичі окріпли, наросли – Не власну честь – […]...
12. ОСІНЬ У ЛЬВОВІ Над баштами стелилась голубінь, Бурштином, виколиханим у морі, Зринала осінь на столітні мури, І довшала старого Юра тінь. Там промінь […]...
13. МИКОЛИ а жалілись Господу святі що нема нігде на небі Миколая голосом з твердого світла янголів гукнув Господь – хай прийде […]...
14. “Зозуля кувала серед ночі…” Зозуля кувала серед ночі, вві сні здригнулась липа мовчазна. У чарах тиші голосом пророчим сполохано озвалася луна. Чого не спиться […]...
15. ШАЛАПУТНИЙ ІВАН Як у друга у Данила були іменини, На них Іван не прогавив жодної чарчини. Довелося ночувати сердезі в Данила. Данилиха […]...
16. Посли деревлян до Ольги Посли деревлян до Ольги Хоч помстились деревляни, Та не заснуть уночі. Оглядаючись, лягають, Бачать Ігоря, сплючи. Хочуть з Ольгою миритись, […]...
17. СОН ІЗ ВЕСІЛЬНИМ ХЛІБОМ На хлібі – три пташки-зозульки, а тісто глевке – і тому западається в центрі княгиня із князем на бричці: зам’який […]...
18. “Десь суть була…” Десь суть була, осталися одгадки, десь дім стояв, та як його знайти? Мій шлях неждано виховзнув з-під ніг піском розлився […]...
19. СИНОВІ Давно залишив я удома те дерево, з-за котрого мені сходило сонце. Може, ти захочеш поїхати туди. З кімнатки у вікні […]...
20. КАНАТОХОДЦІ Над прірвою – сумні канатоходці щоночі хилиткий долають шлях, хоч дроту, по якому йдуть вони, не видно, як, зрештою, і […]...
21. “Очі – дві волошки в житі…” Очі – дві волошки в житі На Вкраїні, там, у нас. Коси – жмут ясний пшениці На дорозі, там, у […]...
22. ІОСІФУ КОБЗОНУ Співуну Московського Кремля Лине із могили пісенька дурненька: “Матушка-Расєя, Україна-ненька”. Цить, засни, Кобзончик. Ладоньки-ладусі… Та нема ж у тебе жодної […]...
23. РIДНА МОВА Мова рiдна, слово рiдне! Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камiнь має. Як же мову ту […]...
24. В СВІЧАДІ ПЛЕСА Ідуть круги від берегів, На глибінь ринуть, ринуть, Встає, то тихне гнів кругів, Зриваються, то гинуть… Від скель землі іде […]...
25. ЖОВНЯРСЬКІ ПОХОРОНИ Михайлові Яцківу Ой не дзвонять, не задзвонять в церкві дзвони, Йдуть жовнярські, йдуть жовнярські похорони, Напереді рівним кроком йдуть жовняри, […]...
26. Я щось забула, я забула щось Я щось забула, я забула щось… А що? А що? Сама себе питаю Мої сліди змиває сірий дощ, Їх обриси […]...
27. Війни Ростиславичів І довідались про злочин І князі, і вояки… Але проти них злочинець Вже веде свої полки. Святополк, поляки, угри Творять […]...
28. ЩОСЬ ЗАБУЛА Я щось забула, я забула щось… Про що? Про що? Сама себе питаю. Мої сліди змиває сірий дощ, Їх обриси […]...
29. ХІД КОНЕМ Тихий, запобігливий, привітний – поруч сяде, ввічливо кивне. Зачарує так, що й не помітиш, як нагряне точний хід конем. “Вилами” […]...
30. НА МОГИЛІ РОЗАЛІЇ Я залишив писульку на могилі Розалії, Душі пелюсток, Я завтра піду, щоб збирати конвалії – Найсумніший цвіток. Щоб збирати конвалії […]...
31. РОМАНС МАРТОПЛЯСА Я стужився. Я, мов кінь, погриз вудила – відступи, бідо гірка й мороко: десь любов моя на Ринку заблудила, десь […]...
32. Похід Ольги на деревлян Незабаром гнівна Ольга Знову зводить рахунки… Але борються завзято Деревлянські вояки. Баче Ольга, що до бою В неї сила замала, […]...
33. Коронація Данила Щоб скріпивши свої сили, Стати дужчим в боротьбі, Князь Данило скрізь шукає Вірних спільників собі. Він звернувся і до папи. […]...
34. Король Юрій Після Льва закняжив Юрій, Внук Данила-короля. І за його панування Розгорнулася земля. За Карпатами забрав він Мукачів і Ужгород. Знов […]...
35. БРАМА Дикими, незнаними речами Марить брама у тривожнім сні, Де сторожа брязкає ключами І скриплять ворота захисні. Привиди з кривавими мечами, […]...
36. “Ще так не сипало…” Ще так не сипало В моїм краю снігами. Летить лапате й ніжно щось говорить. Напевно, місяць зачепив рогами Стару ялину […]...
37. ЛЮТИЙ Т. З. Сьомушкіну Лютує лютий і свистить в два пальці, Вітрами крутить, наміта бугри… Сидить зима, вітри пряде на прядці, […]...
38. ТИХУ КАЗКУ Тиху казку дерева шумлять І колишуть золочене листя. Десь далеко лебеді ячать, Тут ще осінь, розкішна, імлиста. Як весною: неспокій […]...
39. ХЕРСОНЕС Забилось дужче серце: з пароплава Зловив очима назву – Херсонес! І, наче дальній грім з ясних небес, Воскресла мова матері […]...
40. ЗИМА Сніг лягає, білячи гілки. Крячуть ворони на сніг. Десь валує з фарми дим. Двоє йдуть, сягає втома ніг. Вилить сніг. […]...