ШВЕДСЬКА МОГИЛА
У степу під Полтавою є висока могила, –
Жито спіє навкруг, пшениці, ячмені,
Мирний день розквіта, розпростовує крила…
У задумі стою.
І згадалось мені:
Тупали копитами
Большаками битими
Чужоземці-вершники,
Все за шведом швед.
Стали під Полтавою…
Ніч взялась заграваою…
Карл – король – Дванадцятий
Дивиться вперед.
Пилом припорошений,
Чом прийшов, непрошений?
Що тебе із півночі
В край наш привело?
Мчався, гнаний мрією, –
Покінчить з Росією!..
Він стоїть з Мазепою,
Похилив чоло.
Думав: люди скорені…
Помилився в корені!
Думав: за Мазепою
І мале й старе…
А народ – з Росією!
Не словами – дією:
З вилами, сокирами, –
Хай загарбник мре!
– Не дамсь загарбнику
І Мазепі-зраднику!
Піднялась з Росією
Україна вся.
Бій кінчився славою!
В полі під Полтавою
Карл – король – Дванадцятий
Пе-ре-ки-нув-ся!
На мечі російському,
На штику вкраїнському
Згасла слава Карлова,
Затопталась в степ…
Горб землі, де шведи ті,
Може попередити
Карлів новоявлених
І нових мазеп!
У степу під Полтавою є висока могила, –
Жито спіє навкруг, пшениці, ячмені,
Мирний день розквіта, розпростовує крила…
У задумі стою.
Так згадалось мені.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)