ДОРОГА В СВЯТО
Дорога в свято вже близька!
Ці дні – додому кладка.
По Україні йдуть війська,
По землях мого батька.
І день, і серце розцвіло –
Йдемо! Міцнієм в гарті!
Вже звільнено моє село
(Його нема на карті).
Там роси пив… Там пас корів…
Під копами у осінь –
Цигарку юності курив
(Курю її ще й досі).
Висіла висівка моя
Під дахом на сільраді,
Хлоп’ям писав (вже виріс я) –
Усі були їй раді!
Дітьми при світлі каганця
Ми п’єси грали в клубі.
Змужніли м’язи і серця…
Де друзі? Де ви, любі?
Іду селом – журба німа, –
Тут рвалися снаряди!
Моєї вивіски нема,
Немає і сільради.
О Олексіївка-село,
Сусіди-хлібороби!
Підводить день своє чоло,
Немов після хвороби.
Де друзі? Їх я узнаю
По голосу гвинтівки…
Якщо ж упали у бою –
Чолом до рідних нив своїх,
До отчого віконця…
Ми серцем звернені до них,
Як соняшник – до сонця.
Знов здіймемось після війни
Над тихим нашим ставом,
На грудях – слави ордени…
Немає хат? Поставим!
Гра перемога в срібний ріг,
Шлагбауми піднято…
Ведуть додому сто доріг,
І кожна – в наше свято!
С. Сенчіти, 12.VІІІ.1943
(1 votes, average: 5,00 out of 5)