БАЛАДА ПРО ЖУРАВЛІВ
Ні встати, ні звестись – такий був мій огонь…
Лежали ми, гвитнівки стисши між долонь.
Отак лежали ми…
Вгорі, у сизій млі,
Над фронтом пролітали журавлі.
“Курли, курли!” – лунало по полях.
Додому кликав їх Чумацький Шлях.
Такий закон: де б не ходив, не їздив, –
Всевладно чуєш поклик рідних стріх…
Вони в свої летіли отчі гнізда –
В левади, на луги, до верб своїх старих…
“Курли, курли!..”
Окопи. Мовчазні і грізні,
Ми чули сурми клич в тій журавлиній пісні.
Прожектор їх піймав, мов дві огнисті нитки, –
По журавлях фашисти били із зенітки!
Нехай солдату сон досниться:
Він стрівся з милою своєю,
Два роки він не бачивсь з нею!
Нехай солдат її пригорне,
Цілунком губи обпече,
У неї очі – чорні-чорні,
Упали коси на плече.
“Ку-ку!” – вітає день зозуля –
І щез, розвіявся туман.
Отак якби й війна минула!..
Копитом б’є мій кінь-булан.
Даю ще раз вівса коневі.
Цілую квіти яблуневі…
2
Вже скоро в бій іти пора.
На деревах, за деревами
Зозулі, наче дітвора,
Що грається біля двора:
“Ку-ку, ку-ку!” – жартують з нами,
Земляк мій очі розтуля.
І ми в зозулі щастя просим…
Дзвінку весну кує земля.
Хвала мозолям коваля,
Хвала зозулям, сонцю, росам!
Хвала тобі, моя шинель,
Просмалена в бою жаркому,
І нам, що у труді важкому
Йдемо шляхами всіх земель,
Йдемо – і прийдемо додому!
Хвала, хто в чесному труді
Знав піт гіркий і щастя, мабуть,
Хвала і рибі, і воді,
І чарці, і сковороді,
Що після бою зір ваш вабить!
Спить перед боєм батальйон,
Зіходить сонце над землею…
Хвала тобі, солдатський сон,
Якому здавсь солдат в полон,
Щоб стріться з милою своєю!
С. Сенчіти, 28.V – 5.VІ.1943
(2 votes, average: 4,00 out of 5)