Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






КОЗАК, ГАЙДАМАК, ЧУМАК

На воронім коню їхав козак
Горою, долиною,
Проміж калиною;
Він розмовляв з милою дівчиною.

На своїх двох лісом йшов гайдамак;
Поміж ліщиною
Йшов він з дубиною.
З лісом гукав – з своєю родиною!

Чвалав за возом чумак-неборак
Низом, травиною,
З своєю скотиною
Та й балакав з лихою годиною!..

– Дівчино, прощай!
Гей, не гайся! На ворогів, коню!
– Ох, прощай, козаче! Та обороняй
Мати Україну й мене, її доню!

– Дубино, махай!
Шукай, добувай мені долю!
Кого хоч, моя дубино, зачіпай:
В лісі, в пущах маємо ми свою волю!

– Синку, поганяй!
З нікчемного краю та до моря…
Почвалаємо ми на чужий лиш край:
Може, в морі втонем – там не стільки горя.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,67 out of 5)

КОЗАК, ГАЙДАМАК, ЧУМАК - МЕТЛИНСЬКИЙ АМВРОСІЙ