РИБИ

холоднокровні істоти
доживають у нашій ванні
останні дні
їх продовгуваті гнучкі
тіла закінчуються прозорими хвостами
їх очі дивляться як будуть дивитися і
з відрізаних голів

вони існують завдяки повітрю отриманому з води
відокремлені стіною від моєї кімнати
і ще стіною від листопаду і туману
вулиць будинків автомобілів
усіх тих предметів серед яких звик жити я

для них важлива вода і їжа
можливо зміна освітлення
для них не важливо що вона досягається
завдяки сонцю чи там вимикачу

для них важлива вода і їжа
можливо передчуття смерті
для них не важливо у яких родинних зв’язках
перебувають рухливі продовгуваті плями

ось так

їхні тіла тріпотітимуть на підлозі
чорні удари сплющать їх мізковиння
їхні нутрощі будуть старанно вибрані
і разом з лускою відправляться на смітник

жива риба перетвориться на заливну і смажену
а голови підуть на юшку

цей випадок не винятковий
цим займаїться все людство
кровоточать рибні заводи
дехто пише про це вірші
малює це знімає про це фільми
і примовляє смачного

і позирають на землю німотні риб’ячі душі

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

ПЛАЧЕ І ГОРЕ За стіною плакала жінка… За стіною плакало горе, А бездушність чекала ліньки, Щоби сліз тих пролилось море. За стіною любов […]...

“Падає листя в жовту траву…” Леонідові Закордонцю Падає листя в жовту траву, Днина ясна і погожа на диво. Скільки я років іще проживу – Це […]...

ГРАНІТНІ РИБИ Панує тиша над морським простором – вітри тамують подих… Великі риби, виплеснуті морем, закам’яніли на гранітних сходах. Знесилені подачками прибою, […]...

“Вода між корінням, де риба стоїть…” Вода між корінням, де риба стоїть, Помахує тільки злінива хвостами, Її з-під коріння не вибере сіть, Не кожен умілець руками […]...

Над морем Підіймаються хвилі стіною, І на берег, на стрічку піску, Розтривожене море грозою Виливає скорботу важку. І приходять на спомин дитячі, […]...

“Цикади, гелладські солов’ї…” Цикади, гелладські солов’ї, Прославте поляглих у Термопілах! Тут їхні тіла, виростаючи муром, Загородили персами дорогу. Тут їхні щити оборонили Тривання […]...

Вечір Зелений вечір як морська вода заповнив кімнату фіолетові водорості тіней повиростали у ній аж до стелі і тільки ще де-не-де […]...

“Дванадцять сивих суддів сидять…” Дванадцять сивих суддів сидять у сутінках під стіною, а я ховаю очі, як тать. Що стало, старці, зі мною? Чому […]...

КАМІНЬ ПІДСТУПНОСТІ За кам’яною стіною Таємниця крові і грат. Чи здригнеться камінь Від дотику набубнявілої бруньки, Чи брунька мочки помре, Розчавлена фатальною […]...

ДЕСЬ ПІШОВ ДОЩ Десь а можливо й тут пішов такий дощ дощ пішов такий що стало нікому й нікуди витягати допіру втонулого від […]...

ПОЛИН В лугах пишається калина, Біжить по каменю вода. За руку мати молода Веде у світ малого сина. Щебече, мов пташа, […]...

ПРОЩАННЯ З ПУЩЕЮ Дуби і сосни вищаться стіною, І тихий голос птаха подає… Щось елегійне коїться зі мною, Мінорно входить у єство моє. […]...

ВАРІАЦІЇ 1 Стих водоспад. Коли вляглася піна, побачив я над прірвою жінок. І ліс уздрів їх. Відступив на крок і впав […]...

НІ, ТАКОЇ ЛИХОМАНКИ Ні, такої лихоманки І в хворобах не буває: Кожна думка, кожна гадка Твою постіль облітає. І глядить, як ти головку […]...

“Перше осені слово…” Перше осені слово – Перший лист на землі. За Дунаєм дзвінковим Тихі гори в імлі. А за тою імлою Є […]...

ФОТО З ЛЕТОВИЩА ВЕСНОЮ З кожною весною вигини дівчат вабливіють, та їхні усміхи до мене вкриті плівкою поблажливости. Їхні талії стрункіші цього року і […]...

НІЧНЕ Перший дотик до тіла – бентежного тіла, гарячого тіла (вся душа затремтіла…). Розливається дивне тепло те по твоєму – що […]...

“Під дулами конвойних автоматів…” Під дулами конвойних автоматів жили, вмирали, навіть з домовин вставали. Як страждальців божий син підніме? Як судитиме розп’ятий їх, що […]...

СТИХ V Не тіла ради, не тіла Терпів Спаситель знущання І випив чашу страждання – Не тіла ради, не тіла! Його кервавиця […]...

ПАМ’ЯТЬ ЛЮБОВІ Билась рибою срібною в дужих гарячих руках, вислизала й в’юнилася, як вода крізь пісок утікала, та затихла знеможено, щойно ворожа […]...

EMBATTLEND DARDEN Марті Грегем Вони були одинокі в городі. Внизу, назовні від зеленої межі, де сколихнувся в темряві місяць, розливши біле світло […]...

П’ЯТЬ 1. Перехилиться і пригорне чорним чадом волосся, і напоїть п’янливим голосом в росах; ти, зворушений, захлиснешся білим тілом дівочим – […]...

“Вимите тіло – з води…” Вимите тіло – з води – рипить під руками, мов яблуко… І солодка вода стікає на брови, у напіввідкриті вуста, […]...

“У свері міському…” У сквері міському, на кимось викошеному сіні бомжі сплять. То на лавах сидять – пасуть голубів громадських на молодій траві. […]...

“У синьому небі та в синьому морі…” У синьому небі та в синьому морі Посходили зорі та й стали в дорозі. Палають скорботно, освідчують болем За тими, […]...

“помолимось за нього у церквах…” помолимось за нього у церквах заплачемо що він для нас несущий жалобно схилимо тіла ідучи відійдем невідхідно звідсіля повернемось туди […]...

СУЧАСНИКИ Є люди, яких не можливо ніяк уявити у віяннях років, епох чи віків… Які піднеслися над часом чолами й серцями […]...

“Зима побілила сади…” Зима побілила сади – У квітні їм знов квітувати. А мати пішла назавжди І вже не повернеться мати. Сувора настала […]...

ВІВІСЕКЦІЇ Розіп’яті на цинкових столах, у голготських долинах лябораторій, вони віддають своє життя, щоб спасти не душі, лиш тіла людей. Тому, […]...

“Скрипучі двері пам’яті причинено” Скрипучі двері пам’яті причинено, і згадкам всім підрубано крило. Біління снігу – п’яне і причинне – тіла тверезих вулиць пройняло. […]...

ПРАВДОНОСЦІ О світе, пізнавай! Немов номади, Йдемо в чужий, сполоханий простір. З важкими таврами невчиненої зради, Всіма зацьковані – як звір […]...

БУКОЛІКА З ЄВШАНОМ З гір – з гостини – вертають вони, і лошиці несуть молодиць: у жінок під серцями сини, і лошата – […]...

КОРОТКА ПОДОРОЖ 1. МІСТО Св. АВГУСТИНА Ви там почуєте в дощах гугняві кроки Понса де Лєона й Менендеза, розбиті сльози серць старих […]...

“Тече вода з-під явора…” Тече вода з-під явора Яром на долину. Пишається над водою Червона калина. Пишається калинонька, Явор молодіє, А кругом їх верболози […]...

ВИПРАВДАННЯ Даруй вологу, що тремтить на віях, – Я нею спрагле серце орошу. То ти свята для мене, то повія, – […]...

В ОДНУ РІКУ НЕ ЗАЙДЕШ ДВІЧІ В одну ріку не зайдеш двічі – Вже інша хлюпає вода. Буває: враз охопить відчай І довго в вічі загляда. […]...

НОСТАЛЬГІЯ Душа торкнулася душі І забриніла. Мов під смичком туга струна, Здригнулось тіло. Живе у голосі душа – Колючий дотик. Неначе […]...

15. СЕРЖАНТИ (Напис до фото) Ліс. Галява. Дерева навкруг. А під ними, вдягнувши обновку, – Ми, сержанти зенітного полку, Командири гарматних обслуг. Я стою десь […]...

КВІТИ Під віконцями На сонці У весняному саду У земельку, Як в постельку, Я насіннячко кладу. Сонце, смійся! Дощик, лийся! Линьте, […]...

“Вислизаєш, з обіймів сновидних смерти…” Вислизаєш, з обіймів сновидних смерти. Власне прізвище містом несеш на конверті. З підземель виповзають знайомі щурі, тягнуть віяло нецікавих історій […]...

Related posts: