Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







15. СЕРЖАНТИ (Напис до фото)

Ліс.
Галява.
Дерева навкруг.
А під ними, вдягнувши обновку, –
Ми, сержанти зенітного полку,
Командири гарматних обслуг.

Я стою десь у третім ряду,
В гімнастьорці новій і в пілотці.
Зліва – друг мій
І справа – мій друг,
Бойові, дорогі мої хлопці.

Молодий все, хоробрий народ, –
Хоч не вийшов, як нинішні, ростом.
І не рясно у нас нагород,
Бо збивать літаки – це непросто.
Тут кути вам, і швидкість, і даль,
Та ще курс,
Та приціл бездоганний, –
Тож не в кожного навіть медаль,
Зате в кожного – пам’ять і рани.

Зате в кожного – пам’ять і рани.
Поле бою, широке, безкрає…
Бачу “юнкерса” в нім силует –
і вже вигук – “Повітря!” – лунає.

І зенітники в ровик спішать –
До снарядних обойм, до гармати.
Лиш за бруствером стане сержант,
Щоб все бачити – й чути комбата.

Застукоче нервово “емза”,
Всі громи повпрягаються в шлеї –
І зітнуться страшні небеса
Із такою ж страшною землею.

Будуть сипатись бомби згори,
Стане тісно в повітрі снарядам, –
І, можливо, фашист не згорить,
А, можливо, десь вибухне рядом.

Тільки пекло оте у диму,
Перші залпи і бомба остання –
Все залишиться в серці йому,
Крім прямого у рів попадання.

Бо поцілить безжалісна сталь –
І, згадавши, зітхнуть ветерани…
…А не в кожного – навіть медаль,
Зате в кожного – пам’ять і рани.

Ось галява.
Дерева навкруг.
А під ними, вдягнувши обновку, –
Ми, сержанти зенітного полку,
Командири гарматних обслуг.

Я стою десь у третім ряду,
В гімнастьорці новій і пілотці.
Зліва – друг мій
І справа – мій друг,
Бойові, дорогі мої хлопці.

Сорок п’ятий.
Весна… І бої.
Ще для полку не всі одгриміли.
Ще на вас, побратими мої,
Будуть падати бомби і міни.

Та отут, край весняних лісів,
Ми радіємо дню молодому…
Як хотів би я знати – чи всі
Повернулись ви, друзі, додому…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


15. СЕРЖАНТИ (Напис до фото) - КАРПЕНКО МИКОЛА