“Не наслухай, бо сам зіллєшся…”
Не наслухай, бо сам зіллєшся
з гущавим літом у сльоту,
в нетяму вічну западешся,
в невідворотну самоту.
І будеш коренем, і листям,
і шашелем, що стовбур б’є,
і дощиком отим сріблистим,
що розмива ім’я своє.
Поза тобою все відхлине,
відсмеркне, як і не було.
Лиш буде вічною хвилина
твого посвячення в зело.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “Мені очей звести несила Мені очей звести несила, А на руках твої уста. Ось пристрасть розкриває крила, Натхненна, гарна і проста. І день ясний, […]...
- “Не любити тебе – не можна…” Не любити тебе – не можна. Володіти тобою – жаль. І хвилина діяння кожна Випромінює нам печаль. Бути разом… в […]...
- ПІВДЕННОКАЛІФОРНІЙСЬКИЙ РЕКВІЄМ Пам’яті Лялі Савицької-Маланчук На твоїй вулиці захворіли дерева. Зрізують їх. Пахне в повітрі камфорою. Тепер тут посадять евкаліпти – ти […]...
- Хвилина Хвилина – що робити з нею?! На те вона і є хвилина. Спливе і стане нічиєю, Немов на обрії хмарина. […]...
- “Ольвія дальня слів твоїх майже нечутна…” Ольвія дальня слів твоїх майже нечутна, Кола твого наймення губи мої не розімкнуть, Світло розтане, як сніг: темно буде і […]...
- “Дізнайся, що називаю щасливим життям…” Дізнайся, що називаю щасливим життям. Все облиш і зверни туди своє серце. Всім серцем дотримуйся такого правила: слідкуй за божими […]...
- ВЕЧІР Пливуть терни широкими степами, Зовучи птаха на нічний постій, Де буде сон у тіні молодій Морити очі тихими верхами. В […]...
- КАРМАЛЮК III Ввели його, страшного і тепер Огнем очей, посмішкою лункою, Шість вартових, горбатий офіцер Поодаль став, наказ подав рукою. Горбатому не […]...
- “Оце нам на розкіш і луг, при лузі вільшина…” Оце нам на розкіш і луг, при лузі вільшина, і голка води, і тепла горошина. Оце нам на наше обшир’я […]...
- “Все, що було, ми забудемо…” Все, що було, ми забудемо, Все, що нема, ми зап’єм, А може, їдучи Рудними, Серце своє розіб’єм. Горами Чорними Рудними […]...
- “Коли помру – прийдіть до мене, люди…” Коли помру – прийдіть до мене, люди, Свічки прощання мовчки запаліть. По мені безліч днів щасливих буде І неповторних веселкових […]...
- ПТАШИНЕ ІМЕННЯ Опукла спокусливість ліній пливучих схвильовану плоть за хвилину озвучить; і ніч насолоди, спожита поволі, розчиниться в грудях крупинкою солі. Від […]...
- ЧОРНИЙ ОСТРІВ, БІЛІ ЛЕБЕДІ Я іду собі у вересень, в лоскотання павутинні, Чорний Острів на тім березі, білі лебеді на хвилі. Соціальне забезпечений, що […]...
- ПАЛЕНА ГЛИНА “Ліпи, як хочеш, з моєї перепаленої пристрастями глини смертельної Святу статую на свій вівтар” Рабіндранат Тагор О, щоб я була […]...
- П’ЯТЬ ВІРШІВ НА ОДНУ ТЕМУ 1. Хто має нюх втягає запах кіс і переймається лагідністю втягає віддих і його власкавлює її весна втягає запах статі […]...
- AD ASTRA 1 Ти зі мною. І я з тобою. В самоті навіть ми – удвох… За життєвою далиною не з’єднає нас […]...
- Україні Ти синім небом дивишся на мене, ‘ Щоб я, бува, душею не зачах. В моїх ночах – тополь свічки зелені, […]...
- ЛІНИВОМУ НЕ РОЗГАДАТЬ НІКОЛИ Загадка Лінивому не розгадать ніколи, кмітливому на відповідь – хвилина. А буде наша загадка така: три букви, означають те, що […]...
- XXV. “Боюся глянути…” Боюся глянути на своє тіло. Теплі сліди ти зоставила у його травах. О, повернися скоро! Як очі сліз, мої уста […]...
- НА ДАЧІ Дружині Мені з тобою добре як ніколи. За вікнами осінній дощ шумить. І коли міг би – зупинив би мить, […]...
- “Червоні буки, сяючі тополі…” Червоні буки, сяючі тополі, Верхи ялин протнули млу жовтневу. Димує озеро в долині. Сніг Лежить на горах по тінястих схилах. […]...
- “Два вже літа скоро пройде…” Два вже літа скоро пройде, Як я закохався; Якби знав я своє горе, Лучче б був не знався Я з […]...
- ПОЧАТОК СВІТУ Як промінь світла – прототип ножа – Кромішню темряву розкраяв, Тоді в безмежжі появилася межа, Посеред ночі день ясний замаяв, […]...
- МРІЯ У місяць теплий, у зористу нічку, Хотілося б сісти з тобою на призьбі І прясти дружбу чарівним веретнцем. І мальвами […]...
- “Уже тополі багряніють…” Уже тополі багряніють, Осиплеться вже скоро лист, А я згоряю і старію, Вже й в сивий смуток переливсь. Така печаль, […]...
- ВОВКИ “Чого, брате, так збілів? Що з тобою сталось?” – Ах, за мною через став Аж сто вовків гналось! “Бог з […]...
- “ДОТУЛИСЬ ДО ОБЛИЧЧЯ МОГО…” Дотулись до обличчя мого Незрівнянним, люба, твоїм, Щоб кохання чистий вогонь Розвіяв сумніву дим І в криницях наших очей Зазоріли […]...
- І ЗНОВУ ПРОЛОГ Маю день, маю мить, маю вічність собі на остачу. Мала щастя своє, проміняла його на біду. Голубими дощами сто раз […]...
- РЕКЛАМНИЙ ЩИТ ФОТОСАЛОНУ Хай поза кличе вас на чати і нишком зманює в сильце. Спішіть лишити для нащадків своє усміхнене лице. Магічне око […]...
- ПОЄДНАННЯ І знов село… І вже, немов не рідне, Лиш декілька лишилося ще хат, Де ждуть тебе, як добрі очі, вікна, […]...
- “Промкнулося світло і впало на світле – ясне…” Промкнулося світло і впало на світле – ясне, а зверху осоння яріло зелене; зітхання злетіло, засвічене днем, немовби душа відлетіла […]...
- ТРИ НАРОДЖЕННЯ ПОЕТА Людське народження не вимага печатки – Його засвідчує сама свята земля. Та я своє життя розпочинав спочатку І раз, і […]...
- ХУРТОВИНИ Циферблат годинника на розі хуртовини снігом замели… Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли. Знов […]...
- ПОГЛЯД НА СЕБЕ ЗЗОВНІ прийнявши в себе очі й невиразну форму уст ти хочеш їх ти хочеш білих рук що розтягаютъ ніжність по […]...
- “вміння пасти левів…” вміння пасти левів досягається наївністю вона звичайно не ти вона має тіло і тінь вона не виходила поза обрій як […]...
- “Тишу вдвох колисали…” Тишу вдвох колисали ми, немов немовлятко. Наші мрії співали, як близнятка-дівчатка. Ми неслися з тобою в нашу пам’ять за сонцем, […]...
- ДО ВЕСНИ Весно – слов’янко синьоока, тобі мої пісні складаю! Вода шумить у сто потоках, що з дна сріблистим мохом сяють. Направо […]...
- ТАНГО І знов з’єднались в одну оману О, дивне танго, – і сум і пристрасть. Пливу на хвилях твого туману Згубила […]...
- “так спроквола надходить” так спроквола надходить найтісніша на світі ніч і заступає одним-едине моє вікно і заступає зеленими очима заступає червону потоптану траву […]...
- КОТИЛИСЯ ВОЗИ З ГОРИ Котилися вози з гори, та в долині стали, Любилися, кохалися, та вже перестали. Любилися, кохалися, щоб мати не знала, Не […]...