“На весну вже пішло. Відлуння рідкувате…”

На весну вже пішло. Відлуння рідкувате,
проріджуючи слух, дощем намоклу вату,
верталося назад, так низько, ледве й чути,
і слідкома за ним тяглася повстю сутінь…
Зневажений, знечулений до всього,
прийнявши в себе спис далекої дороги,
ліс чорно височів, заслуханий у себе,
пускаючи пташок в позеленіле небо.
Співзвучний ти чи ні глухій гущавині,
веселий чи сумний в передсвяткові дні?
Це байдуже. Візьми зніми з душі замки,
і зерен зачерпни у спраглі дві руки,
і кожен кірх землі сівбою позначи,
щоб кожен новий крок був щасний на почин;
де не ступнеш – живло,
щоб тісно всім було
за батьківським столом…
Ось коровай на всіх,
широкий гнеться стіл,
лунає з лісу сміх –
йдуть гості звідусіль.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

“При каганці, лампаді, лампі з гасом…” Василь Ілліч Касіян Під кожен Новий рік, На свій день народження, Писав автопортрет. При каганці, лампаді, лампі з гасом, При […]...

“Відлуння дзеркала” відлуння дзеркала нічого не знає про дзеркало нічого не знає про себе але воно про літо знає і про нього […]...

“Поміняємо на весну…” Поміняємо на весну Шапку на картузика… Лиш галузочка воскресла, А він каже: “Му-зи-ка!” Можна луснути зі сміху! Ви бачили дивака? […]...

“Стояла я і слухала весну…” Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну, То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала […]...

ВІДЛУННЯ Злим осколком в давній рані Причаїлася війна… У палаті лікарняній Третє літо промина. Сестри втомлені чатують, Як заб’юсь тривожним сном… […]...

РУСАЛЧИНА ГОСПОДА Душі бардів, спраглі вкрай, Чи знайшли ви жданий рай, Що являє ліпшу вроду З Русалчину господу? Чи пили міцне вино, […]...

ВЕРДИКТ Кожен українець – це троїсті музики: Одне – думає, друге – каже, третє – робить. Від того у нас результат […]...

ВІДЛУННЯ ГОРОБИНОЇ НОЧІ Задихалося літо жнивами І просило вологої ласки… Я ж тобі молодими словами Тої ночі розказував казку. Серед хмар заметались жар-птиці, […]...

ДИЛЕМА Ні від себе втекти, ні себе наздогнати, Із собою нелегко, а без себе – це жах, Сновигатись бездумно від хати […]...

“Чого ви не гаптовані туманом…” Чого ви, мої вірші, не естрадні, Чого ви не гаптовані туманом, Чом догори ногами не стаєте, Чому не прикидаєтесь байками, […]...

ПЕРЕВТІЛЕННЯ 1. Струмуючий, далекий часу гук крізь оболонку вапнясту кулясту просочується – шовкопрядний звук надійно тчеться, щоб тобі не впасти. Єднальна […]...

“Ось і цвинтар сільський… Зачастив…” Ось і цвинтар сільський… Зачастив Щось я часом останнім до тебе, До цих рідних могил, до хрестів, Що ніяк не […]...

“Рік новий старе перебирає…” Рік новий старе перебирає (Тільки стукає новий у серце вірш), Знову ті ж обшарпані трамваї, Що не вміють їхати скоріш. […]...

“Він був як полум’я. Його рядки…” Та не однаково мені… Шевченко Він був як полум’я. Його рядки – Дзвінкі і небезпечні, наче криця, Переживуть і жито, […]...

9. З’ява дев’ята: “Фінал” На ніжці маку, у колінці, влаштовано суфлерську будку: підказуючи всім по слівцю, я там сиджу, мов незабудка. Я ніби зітканий […]...

КОНФЛІКТ Я так боюсь себе, Коли в душі Вогонь займається, Коли полум’я крови Лише мозок, Коли холодний розум Не гасить вогню, […]...

УКРАЇНСЬКИЙ БОРЩ Як же багато вас! – що думаєте тільки про себе. Через те Україна стільки літ по коліна в ганьбі, І […]...

Духнович Як і чим тепер дух оновиш, мій русине? Не твій сезон. Був у тебе співець Духнович. аби ти не впадав […]...

“У білім сні, у білім сні зимовім…” У білім сні, у білім сні зимовім, В землі під серцем ворухнулася весна, І тінь конвалій синьоголосна Нам почала весну […]...

“Кожен фонтан у Римі брудний…” Кожен фонтан у Римі брудний І кожен прекрасний. У водах повно лапшиних спіралей З помаранч і цитрин. Пралі полощусь у […]...

“Гіркий, о мудросте, твій хліб…” Гіркий, о мудросте, твій хліб, Нелегкі досвіду уроки… Як молоді співали кроки, В гарячих пальцях танув лід! Дзвеніла тятива дороги, […]...

СПОГАД ПРО ВІЙНУ Спраглі очі відкривають день. Зелений простір і вервечка птахів, а попереду білий метелик стелі. Брате! Сьогоднішній вітер приніс пам’ять про […]...

“Ще б кроків п’ять, ще три, ще крок…” Ще б кроків п’ять, ще три, ще крок – Зніми утому з пліч!.. Я на плацдармівський пісок Упав в жовтневу […]...

ВІНО У кованій скрині Заховано-скрито Ще прабабусями Для мене. Роки повили, Вітри побили, Сніги покрили Віко дублене. Нене, Я йшла крізь […]...

БРУНЬКИ Щілина – то звук. Двері розчиняються, і відразу той звук, і тоді ти виходиш. Як це багато: однісінька щілина, щоб […]...

ДРУГОВІ Як зблизитиь до тебе, коли сам ти від себе втікаєш, Як любити тебе, коли сам ненавидиш себе, Як тебе берегти, […]...

“Диха. Тане. Струменить…” Диха. Тане. Струменить. Обірвалась біла нить. Почалося! Почалось – Як із зерен шум колось. В глибині, в студених водах Молода […]...

НОВИЙ РІК Роки стають відбулими, кожний опівнічно 31 грудня. Людей проймає жах, вони спішать, кожний розминається з собою, губить відображення дитини і […]...

НЕЗБАГНЕННА ЛЮБОВ ДО МЕЛЬНИКУВАННЯ Я додому поїду, В ШтенЕвім млині, де стіни можна їсти, ніби хліб, наймуся мельником і стану заробляти цеберчик кукурудзи день […]...

РАНКОВЕ СОНЦЕ Ранкове сонце – серце моє, – Дзеркальна глибінь тепла. З прозорим ранком воно встає… І гляньте! Імла втекла! Вам не […]...

АНТИСВІТ Могил нема і стерті імена, Нема кому і – де покласти квіти… То чорна зірка – яма, що без дна […]...

ДВА ЖИТТЯ ВІДДАЛЕННЯ 48. Злітає листя з любови, бушує вітер по буднях. Як перейдем до себе крізь гори глухих полуднів? 49. Завішені над […]...

ТАК ІЗ НОЧІ У НІЧ О четвертій сторожі нічній, коли тоншає мідь і стають полохкішими губи, у фортечнім вікні Ти посвітич запалюєш, люба, і тонку […]...

ДИДАКТИЧНЕ Світ неубутний, новий повсякчасно; у ньому все доцільне, що прекрасне. Закон один панує всевладущий, єднаючи повітрям усяк сущих, даруючи неспокій, […]...

ЯК ГРИЦЬ ГРИНЧИШИН СВОЄ ЩАСТЯ ШУКАВ 1 Опадає цвіт із вишень Білим інеєм на шлях… Розкажи нам, Гриць Гринчшин, Як ти їздив по світах, В дальні […]...

НЬЮ-ЙОРК Метай до неба стріли хмаросягів, Нових віків короно осяйна! Бродвейських мерехтів височина Керує владно боротьбою змагів. Бетон і скло не […]...

Ми, українцi, дивнi люди Ми, українцi, дивнi люди: Хоч кожен любить сам себе, Ганьбим народ свiй i паплюжим, А ми ж самi народ i […]...

3. З НАМИ БОГ Вочеловічивши себе, Ти одночасно нас вобожив, вложив у душу неба голубінь, скарав надією і тугою за божим. Вочеловічивши себе, Ти […]...

КОБЗАР Струни зрячі, вічні струни Ти торкнеш рукою – Попливе вкраїнська пісня Та й Дніпром-рікою. Хвиля пісні – вища й краща, […]...

I. Замість вечірньої молитви Ти лежиш іще впоперек ліжка – Ну до чого мале й чудне! А до тебе незримі віжки Прив’язали цупко мене. […]...

Related posts: