“І сонях гнеться, і землю гне на осінь…”

І сонях гнеться, і землю гне на осінь,
І синій голос висне, мов крило,
Що раптом над
Просонням простяглось
І протягло золочені покоси.
– Не клич мене,
Занадто таки низько
Ранковий гомін, вхекавшись, пробіг
За небосхил, що править за поріг
Осідку нашого і нашої колиски.
– Не клич свій клич,
Луну не поверну,
Затисну в грудях вигук і відлуння.
Зігни свій крик, бо зляканий впаду я
І вже ніколи в небо не впірну.
Моє розкрилля – крила мук твоїх.
Не я лечу – розіп’ята у небі,
Ти котишся із райдуги кумедно,
І тане погляд в хмарах осяйних.
– Не клич. А то вже й так стулив долоні сонях,
Я ж наболілу зірку проминув.
Твій клич за відчай я сприйняв спросоння,
І, обминувши, знову повернув.

(2 votes, average: 4,00 out of 5)

“Одцвітає сонях за селом…” Одцвітає сонях за селом, А гречки іще й не квіткували. Як нам добре знову йти обом, Як цього ми прагнули […]...

СОНЯХ НА БАЛКОНІ На балконі посадили сонях. Кожен ранок миле хлопченя В сорочині і в зелених шортах, З голубою лійкою в руках Поливало […]...

“Крізь спогади я знов лечу до тебе…” Крізь спогади я знов лечу до тебе, Нема в пориві тому берегів. В розлогому, розбурханому небі Лежить мій шлях під […]...

“Створив ти землю, оболоки…” Створив ти землю, оболоки й людину дотиком і дихом, чинив добро і діяв лихо, ти повнив дні й вершив ти […]...

ОСІНЬ І ВІТЕР Ні рубінами, ні топазами, ні золотом Вже мене не підкупить, не звабить осінь, Стара та похітлива жінка. Беззубого рота й […]...

“Отак здалося: він ступив на землю…” Отак здалося: він ступив на землю Із постамента… Славу обтрусив, Переложив з чола на небо зорі І з тихою задумою […]...

“Й чому сей залив в землю не западе…” Й чому сей залив в землю не западе… Як скорбна вдовиця за мужа труною, Піде за тобою гірка моя смута: […]...

“Як я полем іду, гнеться колос до ніг…” Як я полем іду, гнеться колос до ніг. З ним сумною душею я шепіт веду; Чує колос усе в зачарованім […]...

ОСІНЬ. ОСІНЬ. КУПЧАКИ Ах, як пахнуть купчаки – квіти любі! А на клумбі вже гарцюють хлопчаки. Вже крижинкою сльоза задзвеніла. І несміло літо […]...

КРУТИЗНА Мої лелеки відлетіли, та кличе небо молоде. Можливо, ще у заметілі життя моє не підведе. Але ілюзії не тішать – […]...

ПОЛЕЧУ Я, МАМО Ти знову, мамо, у печалі, хоч серце все мені прощає, усе прощає, та болить. Злечу зі світу за хвилину і […]...

“Опала тінь на землю обігріту…” Опала тінь на землю обігріту, Чоловіки заснули біля хат. Зелені руки, повні білоквіту, На теплу ніч розкинув сонний сад. Люблю […]...

“Хтось тисне з хмар на землю, тисне люто…” Хтось тисне з хмар на землю, тисне люто, А ми повинні небо підпирать. З чужинських стріл вливається отрута У нашу […]...

“Облаток неталого снігу…” Облаток неталого снігу, На прерії з вітром лечу. Впаду, не розбившись об кригу? Розтану відчайно в плачу? О як я […]...

“Боже, Владарю душ, не дозволь нам у пиху вбирати життя…” Боже, Владарю душ, не дозволь нам у пиху вбирати життя, Не дозволь у брехливість надуту вбирати сваволю, Дай тверде, і […]...

ГАЛИЧИНО “Чути кру-кру, В чужині умру, Заки море перелечу – Крилонька зітру…” (Б. Лепкий) А ще пам’яті Л. Лепкого, Д. Січинського, […]...

ШЛЯХ Лечу, немов дерева обіч шляху з автобуса, на ста чортах-вітрах, ковтаю смагу, потамую спрагу, з крила згублю на землю лету-страх… […]...

“Оприкінці моїх важких стежок…” Оприкінці моїх важких стежок Впаду перед тобою на коліна – В пухкий сніжок, на теплий моріжок – Безсмертна земле, вічна […]...

ВЖЕ БРАМИ ЛІТА ЗАМИКАЄ ОСІНЬ Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп. Цвіркуни й перепілочки припинили концерт. Чорногуз поклонився лугам і садам. Відлітаючи в Африку, пакував чемодан. […]...

ОСІНЬ “Осінь холодна, непривітна, зимна…” Осінь холодна, непривітна, зимна… Покутну пісню вітер в полі віє, Над світом хмара сповершилась димна, Як килим смутку, втрати, безнадії… […]...

ОСІНЬ 1 Густі тумани землю облягли, І голубі простори посивіли. Сади й ліси до решти облетіли Хтозна-коли. Ще вчора в пишних […]...

Україні Ти синім небом дивишся на мене, ‘ Щоб я, бува, душею не зачах. В моїх ночах – тополь свічки зелені, […]...

ОСТРІВ РОЗЛУКИ У всесвіті – тиша. Ні звуку… Лиш сонця самотнього клич. Лечу я на острів Розлуки в туманності Дивних Облич. Ми […]...

ОСІНЬ У ЛЬВОВІ Над баштами стелилась голубінь, Бурштином, виколиханим у морі, Зринала осінь на столітні мури, І довшала старого Юра тінь. Там промінь […]...

ОСІНЬ. МІСЯЧНА НІЧ Вітер ворушить віти, Віти пливуть по вітру, Місяць в холодних вікнах Б’ється, неначе птах. А за селом у полі Дві […]...

ОСІНЬ. КОПАННЯ КАРТОПЛІ Копали картоплю. І відра хмеліли од дзвону. Варили із кропом борщі, золоті і червоні. Палили городи. І вчора, і завтра, […]...

ОСІНЬ Висне небо синє, Синє, та не те; Світе, та не гріє Сонце золоте. Оголилось поле Од серпа й коси; Ніде […]...

ДО УПАДУ Чорний птах летить над нами, Крила, кігті простягнув, Зойк його несесь світами, Кров червонить острий клюв, Звізди плямляться кервою, Крила […]...

ОБ’ЄМНЕ БАЧЕННЯ Осінній вечір. Синьо-синьо. Оцей пейзаж, оці хмарини… І не збагнеш одразу, де ти. Який тут вік? Яка планета? Цього не […]...

Осінь Похмуро нині зранку, і здається, Що вся земля затихла і заснула. Імла холодна небо затягнула, З хвилини на хвилину дощ […]...

“Летів до тебе турманом через моря і дні…” Летів до тебе турманом через моря і дні, Спадав із неба тугою, а ти сміялась: “Ні”. Я зіркою безсонною зацвів […]...

ОСІННЄ (“Мандрувала ніччю осінь рання…”) Мандрувала ніччю осінь рання Й ранком подалась у білий світ, А мені лишила на прощання Перший ледве що помітний слід. […]...

“Осінь ходить на милицях, дзвонить медалями…” Осінь ходить на милицях, дзвонить медалями. І протези погупують так, наче яблука. І вдовиця-шипшина палає коралями. І листочки за вітром […]...

“Мій син малює крила літакам…” Мій син малює крила літакам, лелекам, диким гусям і орланам. Син крила домальовує квіткам – кануперу, любистку і катрану. Конваліям, […]...

МІЙ МОНОЛОГ Я чую голос вічної природи: “Що не створю – перечити дарма, Бо споконвік не вийдуть, певно, з моди Весна і […]...

ТАЖ МАГАЛ Злітає в небо Таж Магал – Як гін вогню, як сяйва шквал. Втілившись ревно в білий мармур, Дзвенить окрилений хорал. […]...

“Губи в губи… тепло і вишнево…” Губи в губи… тепло і вишнево… Он пройшов задумано Дантон… А вгорі бджолою Магадеви монотонно гуде камерон… Зорі вранішні, веснянії, […]...

БАЛЯДА ПРО ДІВЧИНУ-ОСІНЬ Він зустрів її серед кладки : Дзвоном гула ріка, злітали соняшні чайки. “Дівчино, ти – з чужого села, Не вірю, […]...

“Ще тільки перше ластів’я – з-під стріхи…” Ще тільки перше ластів’я – з-під стріхи, Й весною не натішилась душа, А сонях на городі в Чабанихи Вже вигинає […]...

ЗІРКА Милий отець, мила мати, Дружина миліша; Радий козак молоденький, Дівчина радніша. Вранці у їх весіллячко – Кінець дожиданню, Завтра піп […]...

Related posts: