Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ДИПТИХ ПРО ЛЕСЮ УКРАЇНКУ

1. Біля хворого С. Мержинського

Тане кружальце обличчя…
Хай собі ходить, хто ходить
боком попід дверима.
Дух вогню однокрилий борсається в оливі.
Де воно? Що воно? Звідки?
Стеля – не ополонка.
Висушена нагідка плаває, як лебідка.
А задля кого?
Вже віджурилось, що й годі,
так, що ні сліз, ані слів, –
страх собі по господі ходить, де захотів…
В нього тонке обличчя –
світиться, ніби скло,
а біля губ суничних житнє тремтить стебло…
– Лесю, а де пашниця,
порожньо так руці…
Гай Зелений не сниться…
Жар догора на щоці…
…Легко нозі ступати,
білу повітницю бгати.
Бігти… Бо навздогін
він троєрукий. Він!
– Холодно?
– Анітрішки…
– В гніздах долонь – горішки.
– Кину, а чи влучу?
Тихі мої долоні
студять зжарілі скроні,
мови його не чуть.
Страх тільки щось шепоче,
перстень надіти хоче
на підмізинець твій…
– Та ж відступись мерщій!

2. Леся Українка в Сурамі, 1913 р.

Хто ж це день при дні за мною
бродить назирцем, як сніг,
і сльозою крижаною
пише ім’я на вікні?
Упівголоса вже кличе.
Ой, ще рано, не спинюсь,
не зломлю – тобі незвично –
кров’ю скріплений союз.
Пережди якусь годину –
заплетуться жили знов,
як волокна – в бадилину,
розрідивши смертну кров.
Борозну візьму глибоку,
не глибоку, а важку.
Легко мать мені мороку
при співкому лемішку.
І воли мої слухняні
рушать землю на засів –
у засіки берестяні
ляжуть зерна добрих слів.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,00 out of 5)

ДИПТИХ ПРО ЛЕСЮ УКРАЇНКУ - МОВЧАН ПАВЛО