Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Зима побілила сади…”

Зима побілила сади –
У квітні їм знов квітувати.
А мати пішла назавжди
І вже не повернеться мати.

Сувора настала пора,
Тепла іще ждати і ждати.
Та вже не діждеться й сестра
З-під снігу барвінку й м’яти.

Лютують страшні холоди,
Вітри відхідну відслужили…
Завіяло їхні сліди,
Засипало їхні могили.

На цвинтарі тиша німа –
Холодна і люта зима.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Зима побілила сади…” - ЛУКІВ МИКОЛА