Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






Куди йдемо?

Куди йдемо? Куди веде дорога?
Вогонь і кров. І захід – як багаття.
У відчаї зрікаємося Бога,
На ангелах лежить печать прокляття.

Самих себе дияволи терзають,
Гризня у пеклі не стихає дика.
На Господа вони вже не зважають,
У Всесвіті він більше не владика.

Він вічність не осилив осягнути,
Не може дати лад світобудові.
Христос не вірить справжності покути,
І меншає в душі його любові.

Із холодом в очах зустрівши Сина,
Мов кам’яна, застигла скорбна Мати.
І узялася знову Магдалина
Сльозами й каяттями торгувати.

В харчевнях, де по вінця повно люду
І де по колу чаша кружеляє,
В уста цілує Іоанн Іуду
І тридцять срібних разом пропиває.

І, вражений підступністю такою,
Печальний Бог, не прагнучи відплати,
Зневірився, але махнув рукою
І вирушив народи рятувати.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Куди йдемо? - ЛУКІВ МИКОЛА
«