Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






З Адама Міцкевича ДО НІМАНУ

Мій рідний Німане! Куди сплили ті води,
Що я в дитячі їх зачерпував долоні,
Що ними плавав я по дикому затоні,
Для серця буйного шукавши охолоди?

Лаура, з власної милуючися вроди,
Колись любила там свої квітчати скроні.
І відбиток її у хвиль сріблястім лоні
Мутив сльозами я, не знаючи й негоди.

Мій Німане! А де ж і горе те безкрає,
І щастя разом з ним, і золоті надії?
Малечих днів моїх де радощі яснії?

Де ще любіший нам юнацький шал літає?
Лаура де моя? Де друзі молоді?
Минуло все… чому ж сльоза лиш не минає?

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,00 out of 5)

З Адама Міцкевича ДО НІМАНУ - РИЛЬСЬКИЙ МАКСИМ
«