ЕПІЛОГ

Related posts:

1. ЕПІЛОГ Пісні мої гіркі, мережані тоскою, Напоєні слізьми незмірної любови! Ідете в темний путь, проводжені журбою, Як вигнанці, що в світ […]...
2. 6. ЕПІЛОГ Чотири стіни – не чотири кордони, котрі розмежовують “наше” й “моє”. Чотири стіни – не сімейні канони, не звичка, що […]...
3. ЕПІЛОГ Я, підданка своїх обов’язків, я, васал свому королю, я люблю тебе тихо, боязко, я прощально тебе люблю. Не жалкуй за […]...
4. “Ні, світе мій, вовік не розлюбить…” Ні, світе мій, вовік не розлюбить Святі поля твої, і небеса, і води. І кожен день життя – то неповторна […]...
5. МАЗЕПА Епілог Далекий Галац сниться знову. А серце! Серце у огні… Біля господаря Молдови Лежить Мазепа у труні, В маленькій церкві. Рідний […]...
6. ГАЙДАМАКИ (Епілог) Давно те минуло, як, мала дитина, Сирота в ряднині, я колись блукав Без свити, без хліба по тій Україні, Де […]...
7. “На кого залишили ви мене…” Пам’яті Івана Пономаренка і Миколи Кучеренка На кого залишили ви мене, Мої найкращі друзі-побратими? Невже набридло вам життя земне, Що […]...
8. ДУМИ МОЇ, ДІТИ МОЇ Думи мої, діти мої, Лихо мені з вами! Поклав би я вас, як жовняре, Пишними рядами, Та боюся, що вас […]...
9. ЕПІЛОГ 601 Прийми, читачу, цей жертовний труд, Двадцятьдволітню, довгу епопею. Не ради красних і гінких споруд Я молитовно побратався з нею: […]...
10. ДОЛЕ, КВІТКО БІЛА! Доле, доле – квітко біла! Ти несеш мені весну Злотом ткану, мережкову, Щоб крізь сльози я раділа, Бо ж весни […]...
11. 1. ПРИСВЯТА Тут все з дитинства серцеві знайоме. Все, як було колись, воно моє, але між брів лягла тривожна втома, та, що […]...
12. ПУГАЧ Близько мене стогне пугач Саме серед ночі, Віщує він нещасному Скоро закрить очі, Стогне пугач, стогне сірий Да над головою, […]...
13. ВІДВІДИНИ – Напевне, й не ждали? А я от прийшла… Добридень, Та й стала На самім порозі. – Оце вам гостинців […]...
14. ЕПІЛОГ …Та стали хуртовини наступати, Та стали вдовиченків побивати: Що перва хуртовина Дома попалила, А друга хуртовина Скотину поморила, А третя […]...
15. МОЙСЕЙ І кликав Мойсей до Господа, кажучи: “Що я вчиню цьому народові? Ще трохи, – і вони вкаменують мене”. Ще трохи, […]...
16. “Нехай мене чарують квіти…” Нехай мене чарують квіти, Нехай життя їм віддаю: Ніяк я барвами досхочу Своїх очей не напою. Нехай і так… але […]...
17. Г. 3 Немає гірше, як в неволі Про волю згадувать. А я Про тебе, воленько моя, Оце нагадую. Ніколи Ти не здавалася […]...
18. ЕПІЛОГ (Із книжки “Розстріляна муза”) Рясних вінків не клали вам, Жалоби в сурми не сурмили. Не знати жонам і синам, Де ваші сховано могили. Чи […]...
19. УКРАЇНІ Ти звеш мене, й на голос милий твій З гарячою любов’ю я полину; Поки живуть думки в душі моїй, Про […]...
20. ТУГА СЕРЦЯ Літа мої молодії, Вам вже не вертаться; Душі моїй прийшла пора Слізьми обливаться. Серцю мойму як хотілось, Так не удалося: […]...
21. “Я тікав від людей…” Я тікав від людей, Щоб з деревами поговорити – Добрий спомин мене Й поза гратами не полиша. Задивлялись у воду […]...
22. “Я тікав від людей…” Я тікав від людей, Щоб з деревами поговорити – Добрий спомин мене Й поза гратами не полиша. Задивлялись у воду […]...
23. МОЯ ДОЛЯ Ти зі мною, моя доле, в радості й журбі. Не кляну тебе ніколи, а клянусь тобі. Доле, ненько моя сива, […]...
24. АБСТРАКТНИЙ СОНЕТ Життя земне – метеорита блиск, А ми – лиш тінь найвищої з субстанцій. І кожному колись напишуть лист, І піднесуть […]...
25. “Не для людей, тієї слави…” Не для людей, тієї слави, Мережані та кучеряві Оці вірші віршую я. Для себе, братія моя! Мені легшає в неволі, […]...
26. “Прагну й страшуся не знаного досі польоту…” Прагну й страшуся не знаного досі польоту… Мужності треба, і крові, і поту, Бо вік мій, як мить, промина. Іду […]...
27. “Лебедій мені, лебедій…” Лебедій мені, лебедій В мить пресвітлу і в час безнадій. В добрім слові і пісні Тихим днем добросовісним Лебедій, мені […]...
28. СТАРИЙ ІЗ САНТА-МОНІКИ Я тут живу, Я маю дім і сад. У мене внуки, Правнуки і діти. А я от – сам, Вже […]...
29. “Приснилося, що вмерла ти…” Приснилося, що вмерла ти, А я не здужав самоти. Душею в горі надломився І покотився, покотився. Я занедбав і дім, […]...
30. “Кохавсь я тобою…” Кохавсь я тобою, Як місяць водою, Як сонце усходом, Як роса травою. Стан твій як тополя На долині Юди; Личко […]...
31. НА БАЛАТОНІ 1 На Балатоні осінь золота, Пливе в повітрі сива павутина. Пишу тобі до Києва листа, Слова мені нашіптує калина. Вона […]...
32. “Багато бардів скрашують буття…” Багато бардів скрашують буття! Та мало з них велично поривали Мою уяву, – із похвал навали Виходжу завжди я в […]...
33. “Панове, в мене маленьке прохання…” Панове, в мене маленьке прохання. Тобто це велике прохання, Маленьке ж у тому розумінні, Що неважко виконати його. Отже, в […]...
34. “Вони ще діти в білих рантушках…” А Марічку габи взєли, поглинула річка… Вони ще діти в білих рантушках, у плесі темнім, дебрі темній граються, а вже […]...
35. “Вже все прощально. Я боюсь…” Вже все прощально. Я боюсь. Боюсь учора і сьогодні. Боюсь, що сам собі назвусь Таким, як був, як є, як […]...
36. “Багато акордів на струнах моїх…” Багато акордів на струнах моїх, Душа їм і ліку не знає, Життя повнозвучно торкається їх І звуки пісень викликає. Ловлю […]...
37. ВІВІСЕКЦІЇ Розіп’яті на цинкових столах, у голготських долинах лябораторій, вони віддають своє життя, щоб спасти не душі, лиш тіла людей. Тому, […]...
38. ЕПІЛОГ Така муза хуторна незнанна, Во ім’я бога всеблагого, І до ляха озвалась пана, І до слуги його лихого, І до […]...
39. “У роздумах над віком і добою…” У роздумах над віком і добою Пишу в країну юності листи: “Візьміть мене, товариші, з собою – Я обіцяю вас […]...
40. ЗАЛИВАХА (Монолог) Який він дивний, український світ! Ця повінь сонця на полях і горах, Ставні смереки чарівних Карпат, Стрункі тополі радісного Півдня. […]...