“Береза віти похилила…”

Related posts:

1. Береза Белая береза Под моим окном Принакрылась снегом, Точно серебром. На пушистых ветках Снежною каймой Распустились кисти Белой бахромой. И стоит […]...
2. БЕЗІМЕННА МОГИЛА Гірчать нагріті сонцем полини, Пливуть хмарини білі, як вітрила. Лежить, мабуть, з минулої війни Серед степів загублена могила. Чий син […]...
3. “Береза в моем стародавнем саду…” Береза в моем стародавнем саду Зеленые ветви склоняла к пруду. Свежо с переливчатой зыби пруда На старые корни плескала вода. […]...
4. “Гойдає вітер віти…” Гойдає вітер віти, Тече в гаю струмок. Учуся в світі жити У квітів і пташок. Люблю джерельні води, Незаймані ліси. […]...
5. “Яблуко додолу струсять віти…” Яблуко додолу струсять віти, І воно вже в кроні засяє. А зернятко ще надію має Яблуню собою відтворити. Нам дано […]...
6. У КОКТЕБЕЛІ 1 Гора із профілем Волошина, Біля підніжжя – дім і сад. Усюди спокій, мир і лад, Але якась печаль непрошена […]...
7. ЯВОР, ТОПОЛЯ І БЕРЕЗА Оженила мати єдиначка сина, Узяла за невістку дівку-сиротину, Взяла і не рада – вовком вовкує, Посякчас бідну сирітку катує, Шле […]...
8. ОШУКАНА МОГИЛА Отут, де сумно опустили віти Стрункі тополі на твердий обліг, В пропахле димом сорок третє літо Він за неправду у […]...
9. ДВОЄ В ЧОВНІ Човен повільно пливе між лугів, Двоє в човні, і нікого довкола. Спокоєм віє від берегів, Хвиля похлюпує, млява і квола. […]...
10. “Похилила старість до землі…” Похилила старість до землі, Зморшками обличчя заснувала. Рідко вже й зустрінеш на селі – Відходила жінка, відгуляла. Але ще при […]...
11. “Короткі батькові листи…” Короткі батькові листи Без підпису і дати. Душа не вміє доброти У слові приховати. “Приїдь додому на святки…” Сердечна, щира […]...
12. “Дерева в заметах по крони…” Дерева в заметах по крони, Безмовна лежить далина, Лише галасливі ворони Над лісом кричать дотемна. А степ, скільки видно довкола, […]...
13. У ДИТЯЧОМУ БУДИНКУ Од болю і сорому світ паленів, Життя вивергало приховану драму. Покинуті діти живих матерів Співали про сонце, і небо, і […]...
14. Балада про втечу Людина втікала від синього неба, Втікала від радості і від зла. Людина втікала сама від себе – Але нікуди втекти […]...
15. ЕТЮД ТРАВНЕВОЇ НОЧІ Прибилась пташка до вікна, На підвіконні сіла. А ніч була ясна-ясна І вся од цвіту біла. Ми пташці сипали пшона, […]...
16. В ТРАВІ Червневий день у полуниць коралях, Нанизаних на довгі стебелини, Пишається, як на весіллі краля, І пахнуть так рум’янок і жоржина. […]...
17. ПАМ’ЯТІ СЕСТРИ Вологий вітер ворушить віти, Уже безлисті. І доцвітають останні квіти В твоїм обійсті. І та стежина, де ти ходила, Дощем […]...
18. ВІТИ І ВІТЕР Зламають, як молоду топольку – Плакатиме вітер опівночі. Зірка, падаючи, зависне Між чорними гілками дуба на павутинці. Стоїш у білому, […]...
19. ОСІНЬ. МІСЯЧНА НІЧ Вітер ворушить віти, Віти пливуть по вітру, Місяць в холодних вікнах Б’ється, неначе птах. А за селом у полі Дві […]...
20. “Вечеряють…” Вечеряють… Відчинене вікно. Вологий вітер Ворухнув фіранку. Рука здригнулась. Пролилось вино. – Поглянь-но, мати, Хто це там на ганку. – […]...
21. АРГОНАВТИ Ніч неоглядна, безмірна, німа, Чорна, густа, нерухома, порожня. Землю покрила біблійна пітьма, В ілюмінаторах неба нема, Тиша глуха і тривожна. […]...
22. Знову лежу Знову лежу серед сонних ромашок, Поглядом птиць проводжаю І на тополі два імені наших Понад собою шукаю. Ось вони – […]...
23. “І невагомі, і прозорі…” І невагомі, і прозорі, Умиті вітром небеса Бувають у людському горі, Немов диявольська яса. Незрозуміла туга в серці, І важко […]...
24. СКАРГА ФІЛОЛОГА Видно, слів на землі забагато, видно, вік мене добре місив. Я стомився: так важко рубати непролазний словесний масив. Душу терни […]...
25. “Пройшла гроза і землю освіжила…” Пройшла гроза і землю освіжила, Повеселіли і дерева, й квіти. А яблуню, що буря повалила, Уже не воскресити. Була – […]...
26. “Свої дороги знову перемірюю…” Свої дороги знову перемірюю, Покликавши у свідки небеса… А гуси заячали вже до ірію З-під хмари, що над серцем нависа. […]...
27. НУРТУЄ ПІДЗЕМНЕ Нуртує підземне джерело (а докопатися важко) уста горять спрагою (а докопатися важко) безодня страшить пусткою (а докопатися важко) очі палають […]...
28. ПЕЙЗАЖ Крізь віти яблуні розквітлої Синіє небо і ріка. І хмарка світиться легка, Як віти яблуні розквітлої. Оце і все. Увесь […]...
29. “Стати б хоч на менти лічені…” Стати б хоч на менти лічені Характерником мені – Подарую кожній дівчині Лицаря на коні. А тоді ще дати мусив […]...
30. ЩИРІСТЬ Понад щирість людську, понад слово правдиве Ані радості в мене, ні щастя нема. Що було б, якби з нами лукавила […]...
31. “Однаково: більше не жити…” Однаково: більше не жити – Умерти чи край свій лишити; Чужина – могила, чужина – труна, Пустеля безплідна, холодна, нудна. […]...
32. “Дощик шумить…” Дощик шумить, Шепчуться віти. Хочеться жить, Жить і любити. Душу п’янить Повіви м’яти. Світ би обнять, Розцілувати. Рідне мені Все […]...
33. “Не розмежовані вітрами…” Не розмежовані вітрами, сплелись дерева понад нами. Дрімотно голуб туркотів в гущавині на самоті, і соломинки золоті ламались в’яло під […]...
34. Тут мій атол тут мій атол на ньому моя садиба не палата престіл на груні звіди видно галери що плинуть до сонця не […]...
35. МЕДСЕСТРА В халаті білім, як сніжок на полі, мов блискіт лебединого пера, вітаючись привітно надовкола, іде по коридору медсестра. В очах […]...
36. ОСІНЬ 1 Густі тумани землю облягли, І голубі простори посивіли. Сади й ліси до решти облетіли Хтозна-коли. Ще вчора в пишних […]...
37. ІРОНІЧНИЙ АТРАКЦІОН Літачок цей на приколі поміж травами осів і гурчить собі довкола осоружної осі. Літачок сумний метляє, мов припнутий ланцюгом. Зветься […]...
38. “Річка в долині…” Річка в долині – Наче рибина. А над рікою В травах – людина! Хто вона, звідки, Як її звати? – […]...
39. “Для чого ми отут – під вічним небом…” Для чого ми отут – під вічним небом? На оцій землі, невічні, – нащо ми? Горить багаття. Світиться береза, Береза […]...
40. ПОХОРОН За гробом убитого вбивця іде, Дрібне та нікчемне створіння бліде. Фальшива сльоза і печаль напускна, У чорній душі – таємниця […]...