Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Однаково: більше не жити…”

Однаково: більше не жити –
Умерти чи край свій лишити;
Чужина – могила, чужина – труна,
Пустеля безплідна, холодна, нудна.

Щасливий є той, хто на полі в бою
Вирішує сміливо долю свою,
Впаде – як на небі блискуча зоря,
Щоб жити у струнах співця-кобзаря.

Лежить він на рідномуполі віки,
Шумлять над ним трави і квітнуть квітки.
Він бачить, як правнук за плугом іде,
Як повно буяє життя молоде.

Чужина – могила, чужина – труна,
Душа на чужині, як чайка сумна –
Літає і квилить в сльозах без гнізда:
Навік його змила бурхлива вода.

1927

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


“Однаково: більше не жити…” - ОЛЕСЬ ОЛЕКСАНДР