ПАСІКА
Старий дід-сирота, ні дітей, ні дружини,
Мов чернець у скиту посеред України.
Не в скиту він сидить: бо гуде кругом нього
Від зорі до зорі голосів тихих много.
У трудах молитви совершають святії
І діяння творять неосудно благії.
Загориться зоря, стане сонечко сходить, –
Мов бджола по меду, він по пасіці ходить.
Монастир свій спасенний кругом озирає,
Молитвами його чисте серце сповняє.
Помагає старенькому внучка-сирітка.
Тихо, любо цвіте, мов дубрівняя квітка.
Не скучають удвох, не бояться нічого:
Знають свій монастир да заступника бога.
“Перекликав господь увесь рід наш до себе,
А мене тут зоставив, дитино, про тебе”.
Так дідусь до унучки часом промовляє
І на праведну путь сироту наставляє.
“Як знайду тобі пару, дитинко кохана,
Перейду до синів, до Петра, до Степана,
Та до Насті-голубки. Вона серед літа
Залишила мене і зійшла з сього світа.
Починали тогді наші дітки бриніти.
Мов квітки процвітати, серця веселити.
Мусив богові я пресвятому коритись,
Із подружжєм навік, поки жив, розлучитись.
А помру, дак побачу її з дітоньками
У раю, мов троянду проміж квітоньками”.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)