СОВА І СОЛОВЕЙ
В гаю співав натхненно соловей
Лилась навкруг мелодія жива.
– Ото дурний, – подумала сова.
Кому отут потрібен спів оцей.
Якби сидів тихенько і мовчав.
Та думав що дістати на обід
І слідкував за здобиччю, як слід
То щось таки б для себе упіймав.
Не зайві для моралі тут слова мої
На щастя окрім сов є в світі й солов’ї.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)
Related posts:
- Сова Породила мати сина В зеленій діброві, Дала йому карі очі І чорнії брови. Китайкою повивала, Всіх святих благала, Та щоб […]...
- “Соловей раптом щебетом нас повернув…” Соловей раптом щебетом нас повернув З металево-гудронного світу В черешнево забілену, чисту весну, Повну радості, щастя і світла. А з-під […]...
- “Ой щось воно рано, кохана, ой рано…” Ой щось воно рано, кохана, ой рано На схили печерські упали сніги. Безвітря, і спокій, і тиші омана, Лиш чути […]...
- “Інколи серед сліз і гіркоти…” Інколи серед сліз і гіркоти Я таки мушу всміхнутися, Що Вероніка вчила моралі Кардинала. Гірко довелося Платити за ту науку: […]...
- ОЗНАКА ПРОФЕСІЇ Кажуть Петро сомиська упіймав Боживсь, що правда, клявся урочисто. – Невже ти куме, цього ще не знав Що він довгенько […]...
- “День за днем, вони вже звуться – дати…” День за днем, вони вже звуться – дати. Густо смутків чорного литва. Дні мої, а чим же вас згадати, всі […]...
- СОЛОВЕЙ Не щебечи, соловейку, Під вікном близенько; Не щебечи, малюсенький, На зорі раненько. Як затьохкаєш, як свиснеш, Неначе заграєш; Так і […]...
- СОЛОВЕЙ Заслоню плечом тяжесть дня И оставлю вам соловья. И оставлю вам только ночь, Чем могу я еще помочь? А хотите, […]...
- СОЛОВЕЙ На холме, сквозь зеленой рощи, При блеске светлого ручья, Под кровом тихой майской нощи Вдали я слышу соловья. По ветрам […]...
- СОЛОВЕЙ И РОЗА В безмолвии садов, весной, во мгле ночей, Поет над розою восточный соловей. Но роза милая не чувствует, не внемлет, И […]...
- ПАВЛИН И СОЛОВЕЙ Невежда в физике, а в музыке знаток, Услышал соловья, поющего на ветке, И хочется ему иметь такого в клетке. Приехав […]...
- ОСЕЛ И СОЛОВЕЙ Осел увидел Соловья И говорит ему: “Послушай-ка, дружище! Ты, сказывают, петь великий мастерище. Хотел бы очень я Сам посудить, твое […]...
- ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. СОЛОВЕЙ-РОЗБІЙНИК – Марія, Марія… Та Марія не та. Та зродила Христа, ця – анцихриста!.. Як почула вона, то вся похолола, І […]...
- ПАЛЕНА ГЛИНА “Ліпи, як хочеш, з моєї перепаленої пристрастями глини смертельної Святу статую на свій вівтар” Рабіндранат Тагор О, щоб я була […]...
- “Не нарікаю я на бога…” Не нарікаю я на бога, Не нарікаю ні на кого. Я сам себе, дурний, дурю, Та ще й співаючи. Орю […]...
- “Друже мій, я зробила…” Друже мій, я зробила Велику похибку, що розповіла Вам про свій біль. Немає на світі Ворога більшого жінці, ніж чоловік. […]...
- СТРІЛА Подай мені лютню з каміння, холодну мов лід і блискучу мов сталь! О, не кантилена осіння, зими променистий, іскристий кришталь. […]...
- Пробудження Світає, Але я нічого не бачу. Я ще не зовсім прокинувся, А навколо безладдя. Щось треба зібрати, Щось треба зв’язати, […]...
- У СИНЮ ДАЛЬ У синю даль твій шлях біжить, І йдеш ти рад не рад, А за тобою плач летить, Оглянешся назад – […]...
- “ці беззвучні слова що нашіптую їх десь-таки западають…” ці беззвучні слова що нашіптую їх десь-таки западають згодом певно наткнувшись на них ти пронизливо їх зрозумієш і подумаєш – […]...
- “Не забуду я… о ні!..” Не забуду я… о ні! І тепер, коли згадаю, Бачу ночі весняні, Чую шум далекий гаю. На траві, в шовку […]...
- “І знов нестерпно тихо настає” І знов нестерпно тихо настає якась чужа зухвала веремія, де тінь моя мене не впізнає, де голос мій – і […]...
- “Похвальна думка, мій Друже…” Похвальна думка, мій Друже, За взором садиби Данте Закласти бібліотеку Й закупити рукописи: Це стиль фльорентійський! Але скільки книжок, Шкідливих […]...
- “Похмуре небо під горою…” Похмуре небо під горою У сірі скелі глухо б’є. Колись ми тут удвох з тобою Про щастя мріяли своє. Які […]...
- “Кришталь, сервізи, книги і рояль…” Кришталь, сервізи, книги і рояль, Гараж, машина, чепурненька дача… Людина ніби добра й не ледача, І все-таки її по-людськи жаль. […]...
- З ГОЛОВНИХ ГРІХІВ не знаю заздрости але вона хоче знати мене віддавна прокладає дорогу до моїх чуттів і видно вже доторкнула мене своїми […]...
- “При каганці, лампаді, лампі з гасом…” Василь Ілліч Касіян Під кожен Новий рік, На свій день народження, Писав автопортрет. При каганці, лампаді, лампі з гасом, При […]...
- АНТИСВІТ Могил нема і стерті імена, Нема кому і – де покласти квіти… То чорна зірка – яма, що без дна […]...
- УРОКИ КЛАСИКИ (Цикл) УРОК І По краплі видавлювати з себе раба. По краплі. Видавлювати. З себе. Повільно з себе його видушувати – Та […]...
- ЄДИНИЙ ВИХІД Бабуся Христя захворіла Її відвіз до міста дід В лікарні бабцю ту зустріли Й сказали що робити слід. – Купіть […]...
- Люблю України коханої небо Люблю України коханої небо, що буде, люблю, й що було. Живи, моє серце, живи не для себе, для себе ж […]...
- СРІБНІ САНИ Не мусили писати віршів, спокійний мати день, спокійну ніч. Віднині смак вина мені погіршав, світ помутнів довкола віч. Не знаєте […]...
- ДАЛІ! Далі, о далі звідусіль! Махом останніх зусиль Рвати кайдани гнилої моралі, І далі!.. І далі!.. І далі!.. В край, де […]...
- А, може, так i треба жити А, може, так i треба жити: То перти плуга, то спiвать, То плакать…Тiльки не карать Себе за щось, не так […]...
- СХОЖІСТЬ – Що б там люди не казали, – Мовить Герасим. – В мене син уже чималий Я горжуся ним. Має […]...
- “Напередодні свята…” Напередодні свята, коли люди метнулися по крамницях, виносячи звідти шпроти, смажену рибу, шинку і горілку з перцем, якийсь дивак, обутий […]...
- ЮРІЄВІ ДАРАГАНОВІ (II) На Ольшанськім кладовищі в Празі, в місці, де була могила Юрія Дарагана, поховано якусь жінку. Хрест валяється на стежці. З […]...
- Слово Принести в поезію Хочу щось нове, До того не знане, З глибин добуте. Шукаю в народі Яскравого слова, Щоб віршем […]...
- “Італійська ніч підкралась…” Італійська ніч підкралась, Розлила солодкий чад; Десь здаля луна озвалась Флорентійських серенад. Марить море Середземне, Ледве лащить береги… Щось жагуче, […]...
- ПОЕТИЧНО – ПРО ПОЕЗІЮ Поезія – риба жива, Візьміть її в руки – тріпоче, Захоплює дух, вабить очі… (Іскряться, виблискують так і слова). А […]...