ПОЕТИЧНО – ПРО ПОЕЗІЮ

Related posts:

1. ПРО ПОЕЗІЮ Поету, кажуть, треба знати мову Та ще уміти вправно римувать. Надхнення і талант – і все готове – Слова самі […]...
2. “Поезія згубила камертон…” Поезія згубила камертон. Хтось диригує ліктями й коліном. Задеренчав і тон, і обертон, і перша скрипка пахне нафталіном. Поезія згубила […]...
3. 3. Риба, яка проти річки протяжно пливе Риба, яка проти річки протяжно пливе, уповільнює воду, завертає її, відсуває – і за тим ось корчем – вже початок […]...
4. 3. Риба, яка проти річки протяжно пливе Риба, яка проти річки протяжно пливе, уповільнює воду, завертає її, відсуває – і за тим ось корчем – вже початок […]...
5. “Тут обелісків ціла рота…” Тут обелісків ціла рота. Стрижі над кручею стрижуть. Високі цвинтарні ворота високу тишу стережуть. Звання, і прізвища, і дати. Печалі […]...
6. “Страшні слова, коли вони мовчать…” Страшні слова, коли вони мовчать, Коли вони зненацька причаїлись, Коли не знаєш, з чого їх почать, Бо всі слова були […]...
7. ПОЕЗІЯ Вона живе, сто раз побита грозами, Не взята жоднораз на бариші. Поезія – не стільки квіти розуму. Поезія – це, […]...
8. БЛАГОДАТНА ЗМІНА Молитва лагідна ранкова І ця поезія хмільна… Як світ, що розпочато словом, Розпочинає день вона. Поезія, як і молитва, Щоденно […]...
9. “День за днем, вони вже звуться – дати…” День за днем, вони вже звуться – дати. Густо смутків чорного литва. Дні мої, а чим же вас згадати, всі […]...
10. Поезія – не прапор і не жест Поезія – не прапор і не жест. Вона – ознака глибини культури. Поезія – це унікальний тест На витонченість духу […]...
11. “Вода між корінням, де риба стоїть…” Вода між корінням, де риба стоїть, Помахує тільки злінива хвостами, Її з-під коріння не вибере сіть, Не кожен умілець руками […]...
12. НЕ ВМРЕ ПОЕЗІЯ Не вмре поезія, не згине творчість духа, Поки жива земля, поки на ній живуть, Поки природи глас людина серцем слуха, […]...
13. НАД ТИХИМ ПЛЕСОМ Багряний промінь впав на берег І в лозах виплів ятері. Табун човнів золотоперих Пливе з вечірньої зорі. Човни та пристань […]...
14. ЧОРНИЙ ТРИПТИХ Мужчини і жікни з більмом блукання на очах приходять і шукають у моїх рядках шляхів для їхнього життя. Мужчини що […]...
15. НА ТЕМУ КІНЦЯ ТИСЯЧОЛІТТЯ Комусь секс (що то ситі), кажуть, в горлі стоїть, То не той хворобливий із назвиськом “хіть”, Той високий – коли […]...
16. “Стоїть у ружах золота колиска…” Стоїть у ружах золота колиска. Блакитні вії хата підніма. Світ незбагненний здалеку і зблизька. Початок є. А слова ще нема. […]...
17. “Все ж озирнувся ліс…” Все ж озирнувся ліс – я вже й не кличу – спинився і стоїть. І я заснув… Немовби хтось погладив […]...
18. “Поезія – не жарт…” Поезія – не жарт… Вона – Це теж космічна битва. Вона і мати, і жона, Присяга і молитва… Є тіло, […]...
19. МІКЕЛАНДЖЕЛО Великий скульптор з хистом флорентійця Сказав про творчі принципи свої: – У кожній брилі статуя таїться, – Лиш треба вміти […]...
20. “Цар руху, мислі цар (згадав хтось – Іудеї)…” Цар руху, мислі цар (згадав хтось – Іудеї) В жорстокий світ беззахисним явивсь. Де правда сили, звірі де й пігмеї […]...
21. “Експромт грози, її палке натхнення…” Експромт грози, її палке натхнення – це блискавка раптового рядка, що світлом ярим вибухає з мене, що з підсвідомості аж […]...
22. “ці беззвучні слова що нашіптую їх десь-таки западають…” ці беззвучні слова що нашіптую їх десь-таки западають згодом певно наткнувшись на них ти пронизливо їх зрозумієш і подумаєш – […]...
23. ЗАКЛЯТТЯ Сиди, і думай, і печальсь, і все питай себе: чому і ти катуєшся: “чому?” – а відповіді не даєш; коли […]...
24. КАМІЛЛЯ крізь амбразури зазирає день виблискують у сонці барди – моє найвище свято як доля не дозволить вітчизні дати перемогу я […]...
25. ДРУЖНЯ ГУТІРКА Поезія? – Ні, не питай, який рецепт її есенцій! П’ючи свій золотавий чай, так пробалакаємо день цей. Узори гарних слів, […]...
26. “днинськи ця настояна вода…” днинськи ця настояна вода нас оберігала од лукавого. час тікав, як риба із-під каменя, з кожним кроком душу коротав. я […]...
27. ВЕСЕЛА НАША ВУЛИЦЯ Під тином-огорожею Зима од ляку щулиться, Бо піснею хорошою Озвалась наша вулиця. Весняною погодою Та джерелом-музикою, Та древньою підводою, Що […]...
28. Затуркані розтуркані затуркані затуркані розтуркані затуркані розтуркані зубами догори свистали ми забитими форсунками і по одному утікали з гри а вже колоду посипали […]...
29. І знову дощ і знову знову знову і знову дощ і знову знову знову ми мовчимо і знову мовчимо і знову не наважимось немов глумливий дощ підслухає […]...
30. ХОЛОД В забуте відро хтось дзвонив цілу ніч, хтось пір’я надмухав у щілини віч, хтось стежку промів од книниці до ганку […]...
31. “В забуте відро хтось дзвонив цілу ніч…” В забуте відро хтось дзвонив цілу ніч, хтось пір’я надмухав у щілини віч, хтось стежку промів од криниці од ганку […]...
32. ХРИСТОС ВОСКРЕС Христос Воскрес! Подія ся правдива. Христос воскрес! Знов віра ожива. О величаве і безмірне диво, І переможні у віках слова! […]...
33. ЄЛИЗАВЕТА КАТОЛИЦЬКА читаю у безмежжі моря книгу мудрости за скибами води що каравели оруть кілями нові світи виблискують на сонці самоцвітами не […]...
34. ДОРОГА БАБИ КАТЕРИНИ. Уривок з поеми “Дорога” Сизим інеєм капусти цвітуть. Аж під зорями літаки гудуть. Хмара стелиться скатертиною Та над бабою над Катериною. Наробилася, находилася, Натоптала […]...
35. ПОЕЗІЯ ЗЕМЛІ Поезія землі не мре ніколи: Коли у спеку, линучи з верхів, Повільно мовкнуть жалощі птахів, – Сюрчанням коник покриває доли. […]...
36. “Я ріс поміж квітів…” Я ріс поміж квітів – найкращих польових квітів (бо ж у селі). З голубими, наче озера, із синіми, як блавати, […]...
37. ПРАВИЛА НІЖНОСТІ Бульваром, змереженим зеленими тінями, кожен виямок обминаючи, котиться плавно, надійно автобус особливого призначення. Де він прокочує – все зупиняється, навіть […]...
38. ГРОШІ ТРЕБА БЕРЕГТИ Всі дивуються з Панька: як придбав він дачу? – Я уміло, – каже той, – грошенята трачу. Научився відкладать гроші […]...
39. ПІСЛЯ ДОЩУ Сипнув як стій з тієї хмарки,- Не зчувся, коли вщух… Як зелено зробилось в парку Після дощу!- Немов звичайний там […]...
40. БАЛЯДА ДВОХ На вогкім зіллі руки білі (І сонми дум, і думні сни…) Так дихали, так тихо вміли Приспати тіні тишини. Ошатна, […]...