Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Не вибухає, не вулканить…”

Не вибухає, не вулканить
Кохання перше у душі,
Лиш, як дорога дальня, манить
Зійти на станції чужій.

На незнайомому вокзалі
Знічев’я сісти у вагон –
І мчати далі, мчати далі
На той оманливий вогонь.

Бо хоч між нас роки, як хвилі –
Не вірю в істину оту,
Що все це сон, що ми – безсилі
Спинити зірку на льоту.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Не вибухає, не вулканить…” - КАРПЕНКО МИКОЛА