Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



СУЗІР’Я РИБ

Біле, небо синіє вгорі,
Переходить у чорну безодню.
По зеленій траві на горі
Хтось розсипав намисто Господнє.

В кожнім спить і поет, і маляр,
Спить у снах, – у кайданах незнаний
А рибалка давно розілляв,
Ніби воду, сонячне сяйво.

Він прозорий, не видно руки,
Жовту рибу витягує з хмари,
І минають роки і роки,
Ніби парусних лодок отари.


СУЗІР’Я РИБ - МАЗУРЕНКО ГАЛИНА