ХАТА ВЗИМКУ
чорна холодна ізба
ковтає поліно за поліном
аби зігріти у нутрі
двох пришляків
з кайданного шляху
знадвору
стелажі дров
зі середини
стоси книжок
над нами сибірська ікона
під вишивкою
по очі зодягнена
у жовту бляху
навпроти
цілий кіш мамаїв
(ленініградське видання)
відважних
із розхристаними грудьми
а над комином
теліпається
сивий бунчук диму
(2 votes, average: 4,00 out of 5)
Related posts:
- ПІД БЕРЕЗОЮ ХАТА В СНІГАХ 1 В моїх генах пробудилася радість предків. Після міської адинамії, після тинянь по кав’ярнях – у село! – у засипане […]...
- “Взимку…” Взимку я назвав тебе квіткою. І навесні ти зелене пагіння пустила угору і зацвіла. Прилетіли пташки, посідали на плечі твої, […]...
- ВЗИМКУ Один серед снігів – настуджена округа, Ніде ані душі і не шелесне птах, Колючий вітер дме намерзлим лугом, Та – […]...
- ДНІПРО ВЗИМКУ Нема Дніпра, нема, та й годі – Є вкрита снігом далина. Лише зненацька у негоді Хрустіння криги долина. Але мороз […]...
- ХАТА Спинивши авто, я зайшов у хату, Що біловидо стала між ялин, Ясну з кулів покрівлю небагату Спускаючи понад вербовий тин. […]...
- ХАТА Чотири роки – в спеку, по сніжку – Місив солдат солдатську путь важку. Ховав солдат під шапку волохату Тривожну думу, […]...
- ХАТА Підмурками в землю Вростають хати: Ні об’їхать, ні обійти. З мансардами і фронтонами, Сараї – і ті з балконами. А […]...
- “А та хата…” А та хата – Хата на канатах; I таланило, коли на латi Будь-де летите… Ледь дуб У гiллi – гу!.. […]...
- ХАТА Запала із нападаним листям, із прибулими островами молу, із дерев’яним світом, що вигляда коня. Достигла, перестигла із гніздами джмелів та […]...
- ХАТА КОСМОНАВТА Пам’яті Юрія Гагаріна Любисток і м’ята. І хата як хата. На сволоку стерлася різьблена дата. Коли закладалась і як будувалась […]...
- “Спорожніла хата…” Спорожніла хата – Мама із татом На галицький цвинтар переселились. І в трьох кімнатах ще не прибратих Наша скорбота, печаль […]...
- БАТЬКОВА ХАТА У вінку веселого зела Вікнами до шляху і до поля Тиха й скромна, як селянська доля, Лебедіє хата край села. […]...
- СТАРА ХАТА На тин плечима сперлась хата. Стара, покинута, горбата, Уже оглухла і осліпла, А все ще тягнеться до світла. Вже не […]...
- ПОКИНУТА ХАТА На пустищі дикім росте бузина, Сіріє край поля хатина сумна. Облуплені стіни, полин, спориші, – Не видно й не чути […]...
- КОЗАЦЬКА ХАТА Хто святі церкви мурує, Пнеться з них до раю, – Я гуляю по Дунаю, Стиха в кобзу граю. Хто людські […]...
- “ХАТА ЗА СЕЛОМ” Ідуть цигани… Гамір дивних слів Ген-ген далеко чути; Понурий вигляд тих дітей степів, їх пісні не збагнути. Цигани йдуть… Табор […]...
- ПОКИНУТА ХАТА Моєму батькові – на спомин душі Замкнулось коло, і розлилися в ньому білі соколи. – Померлий відійшов у сяйво. Проступають […]...
- В ТЕАТР Хутко йти в театр і заправляти скрипку Мовчати цілий вечір між натовпу з колегою Ах я буду цілий вечір уявляти […]...
- “Хата. Сад. Наші рідні. Ясний листопад…” Хата. Сад. Наші рідні. Ясний листопад, В листі жовтому душі, як горлиці чисті, Зупинитись… Хоч в сні, в тім нападанім […]...
- БІЛОВИР І Біловире, срібляста буре! Яснотою продми Моє серце, з розпуки похмуре, Що стрясає грудьми. Білошатна полярна завіє! Визволяй із пітьми […]...
- РІЗДВЯНИЙ МОРОЗ Повечоріло вмить… На сході зірка зійшла блакитно-біла… Диво див!.. Шмигне на белебені вітер зрідка, мороз над комином посріблить дим… Як […]...
- “Світе любий, таємний, далекий…” Світе любий, таємний, далекий, Так, як зоряні ночі Вкраїни, Як лелека в ту світлу країну, Я полeчу туди, як лелека. […]...
- “Церква святої Ірини…” Церква святої Ірини криком кричить із імли. Мабуть, тобі вже, мій сину, зашпори в душу зайшли. Скільки набилося туги! Чим […]...
- “Після дощів смарагдова діброва…” Після дощів смарагдова діброва, на білій ріні річка говірка. І смужка сонця тонко пурпурова далекий обрій пензликом торка. Лежить городів […]...
- СЛОВО ЦЕ ПРОСТЕ — НЕ ДИВОВИНА Загадка Слово це просте – не дивовина (зустрічаєм мало не щодня), організму складова частина і періодичне видання. В цьому слові […]...
- “Звичайна собі мить…” Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином. На росах і дощах настояний бузок. Оця реальна мить вже завтра буде спомином, […]...
- “Сіла горлиця, сива горлиця…” Сіла горлиця, сива горлиця На Богдановій булаві – Навіть горлиця не прогониться, Схоче – сяде на голові. Безневинна ти, сива […]...
- Нині тебе ще приймає земля нині тебе ще приймає земля нині ще піт на подушках не вистиг ми поспішаєм на бал з корабля подарувати труну […]...
- “Ще ранок лиш…” Ще ранок лиш. Нічого ще не гасло, та бубнявіє чорна горошина – Рядки у віршах, як порожні ясла: сегорік не […]...
- “нині тебе ще приймає земля…” нині тебе ще приймає земля на подушках нині піт ще не вистиг ми поспішаєм на бал з корабля подарувати труну […]...
- ПОНІССЯ ЗА ТОБОЮ Понісся за тобою, як тихий плач берези, Утаєний мій жаль в глуху і темну ніч; Котились за тобою невиплакані слези, […]...
- ЖОВТІ ПІВНИКИ Тато з поля приніс у пілотці жовту втіху – качани кукурудзяні. Ми в пательню налущили зерен, щоб з них півники […]...
- ГАРМАТЧИК Попереду, золотом розтопленим – Неминучі і жадані дні. …Ще поїду хлопчиком захопленим На смішному волохатому коні. Буде небо синьо-оксамитами І […]...
- СВЯТО Запрошує гостей на обійстя калина, вдягнувши в китиці багрові жовту плахту. І гості йдуть крізь листя безпросвітну зливу в пошиті […]...
- CВІТЛИЧНА З неволі у вільний світ Фортуна відважних провадить І, наче могутній магніт, Ясною надією надить. Але не вшановує всіх – […]...
- “Якби те, що мені заболіло…” Якби те, що мені заболіло, Я покласти умів на скрипку: Чорна хмара догнала білу І ковтнула її, мов рибку… Зупиняю […]...
- “Падає листя в жовту траву…” Леонідові Закордонцю Падає листя в жовту траву, Днина ясна і погожа на диво. Скільки я років іще проживу – Це […]...
- “Дуднить Сибір, колотяться урали…” Дуднить Сибір, колотяться урали, Гойдає гнівом прастарий Байкал – І жахом плеще смертоносний вал, Кого всі кривди за вождя обрали. […]...
- ЛИЖНА ПРОГУЛЯНКА ДО СТАРОЇ РУЗИ Хмари насуваються із півночі, Гнуться сосни, Мов хвостища півнячі, Вітер вирвавсь, – мабуть, нажене Сніг чи щось подібне крижане. Пробиваюсь […]...
- “Це не чудо, це чад, мені страшно такого кохання…” Це не чудо, це чад, мені страшно такого кохання. Чорна магія ночі, скажи мені голосом рік – ця тривога, ця […]...