“Несеш у брунатному тілі…”

Related posts:

1. Пісня копає криницю у дівочому тілі “що в головах ворон кряче а в ніженьках коник плаче” пісня копає криницю у дівочому тілі в якому опадають пелюстки […]...
2. “Гнилі моря на тілі України…” Гнилі моря на тілі України Збирають мито з ракових отрут. І навіть неба голубий редут Не погамує наступів руїни. Болить […]...
3. ВІГІЛІЇ XXXVIII Крило метелика – айва, з якої – плед, Що тягнеться з народжень до народжень. У срібло вхід: шляхів стрімка мережа, […]...
4. “Я не повірю, що лиш ти одна…” Я не повірю, що лиш ти одна на світі білім, як роса, – відкрита… Ну що простіше? – ти чекала […]...
5. “Тільки двічі живемо…” Тільки двічі живемо. Раз – у світі білім-білім. Тож сумуємо і квилим, Як до іншого йдемо. А тоді ще в […]...
6. “Повториться із кокона мотиль…” Повториться із кокона мотиль, І сміх, і колір золотої рожі, І навіть біль мій, потаємний біль, У серці іншім повторитись […]...
7. “З серцем, повним смутку-горя…” З серцем, повним смутку-горя, Утомився я ходить І прийшов на берег моря, Щоб журбу свою втопить. “Хвилі, хвилі! Люту муку […]...
8. Я Він дивився на мене тупо Очицями, повними блекоти: – Дарма ти себе уявляєш пупом, На світі безліч таких, як ти. […]...
9. ОЙ ЛЮЛІ, СМУТКУ! Он люлі, люлі, химерний смутку! Шепоче вільха і верболіз; Задума квилить, шовкові вії Срібляться ясним брильянтом сліз. Ой люлі, люлі, […]...
10. ДОЛЕ, КВІТКО БІЛА! Доле, доле – квітко біла! Ти несеш мені весну Злотом ткану, мережкову, Щоб крізь сльози я раділа, Бо ж весни […]...
11. “О, суму, смутку, скільки суму…” О, суму, смутку, скільки суму По заході світила! Повились проліски в задуму; Кладуть на ноти тиху думу Озер ясних кадила. […]...
12. ДОРОГА Люди, це ви? Ваті потоки… Без смертей, без народжень. Ваші ріки, де річка кожен. Ватні, мелодії… Запишу. І буває ж […]...
13. ДРОЖАННЄ ДУШІ Так ходила по алеї, та займати я не міг! Чистий ангел-білосніг!.. Млів я, дивлячись на неї, плили сльози з віч […]...
14. “Чи й ти ішов крізь ніч?” Вона така, як море, що заливає все. Безмежжя. Самота. Стихає горда річ, бо маєстат покори ключем нових пізнань замкнув твої […]...
15. КВІТКА ЦІСИК Квітка Цісик, голубка (бо дух) золота Лине над океаном, до зір доліта. Голосом долинає до отчих країв, До високих смерек, […]...
16. ДОВБУШ Зі мною говорять могили Устами колишніх людей. І їх нерозтрачені сили Пливуть до моїх грудей. В. Симоненко Чорні гори, білі […]...
17. ЕПІТЕТИ І ЕПІТАФІЇ Я натрапляю на білі картки кладовищ серед зотлілого паперу літа, серед задухи пилу, що, як випари пустелі чи піску, осідає […]...
18. “Червоною задумливою лінією…” Червоною задумливою лінією У сизих вербах, в голубій імлі В тонкій руці з прив’яленою лілією Окреслилась ти на вечірнім тлі […]...
19. “Смерть, як ловець, ладнає сіті…” Смерть, як ловець, ладнає сіті На все живе у білім світі. Не обійти їх, не минути, І мить між бути […]...
20. “Весна. Блакить. Бджола дзумить…” Весна. Блакить. Бджола дзумить. Сади в рожево-білім цвіті. Чарує погляд кожна віть, І відчуваєш мимохіть, Яке це диво – жить, […]...
21. ФІНАЛ Смійся, мій смутку, бо світ не хоче Глянути в пропасть душі поета, Він відвертає від неї очі, Як той філістер […]...
22. “Нащо, тату, ти покинув…” Нащо, тату, ти покинув Мене сиротою? Чому мене не взяв малим В могилу з собою? І я б вічним сном […]...
23. “ВЖЕ ДЕ-НЕ-ДЕ ПОПОЛОТНІВ…” Вже де-не-де пополотнів Лапатий лист на сикоморах, Мойого червня тридцять днів На календарний стерто порох. Мені медових вечорів Приносить липень […]...
24. І люди і очі і води і зорі і там і люди і очі і води і зорі і там де звук розпашів на зеленому вовчому морі немає нікого хто […]...
25. “і люди і очі і води і зорі і там…” і люди і очі і води і зорі і там де звук розпашів на зеленому вовчому морі немає нікого хто […]...
26. ЖУРАВЛИНА ПЕЧАЛЬ О смутку, о печале журавлів! Минають дні – і нікого кохати, Окрім старої, наче бджілка, хати, Крім яблуні при голубій […]...
27. ОСЕЛЯ ГРОЗИ Не знаєм, де грози оселя, чи є туди які стежки. Підем по променю веселім, бо так, напевне, навпрошки. Легкі од […]...
28. КАРПАТСЬКИЙ ЕТЮД Над Карпатським плаєм Місяць срібноликий Зачепився рогом За вершок осики. Розлилось довкола Акварельне плесо Й світ підперезало Білим перевеслом. Мовби […]...
29. 4. Весілля в палаці Лоскотона посадили За вузенькі грати, А в палаці порішили: – Час весілля грати…- Гей, зійшлися царенята І придворна свита Наречених […]...
30. ОЛЕНЬ Чую, чую – крізь дим і дзелень, крізь гудіння землі невпинне, – мов блакитний рогаль-олень у вітрах понад нами гине. […]...
31. ЧЕРЕМОШ У великому місті, Серед степів, Як на серце насунеться сум, Я чую твій рокіт, Твій вільний спів, Я чую твій […]...
32. “Рай цілий радості і пекло мук…” Рай цілий радості і пекло мук Пісні слов’янські, голос з того світа, Невідомий од серця і для серця гук, Душа […]...
33. ВЕСНА Весна, весна, година мила, Як гарно ти, як пишно ти Долини, гори звеселила, Скрізь-скрізь розкинула квіти: Усе кругом зазеленіло! Чого […]...
34. “За мить кохання йшов би навмання…” За мить кохання йшов би навмання З чолом відкритим, захололий, босий, Та в серці з вічним, захололий, босий, Та в […]...
35. З ГІР НА СТЕЖЦІ На білому тілі берези Хрест витяла людська рука, Вниз кануть зі знамені слези, На стежечку ллється ріка. На стежці мотиль […]...
36. САМАРИТЯНКА той подорожній не приїхав на балагулі у запорошених сандалях при цямрині сидів і попрохав води – я його скоро позбулася […]...
37. ПРОХАННЯ Коли забуду я, Коли забуду Свої пісні, Коли не буду я, Коли не буду, – Ти вір мені. У сльози […]...
38. КОНЕЦЬ Молодість минула, Як ружевий цвіт. Де утіха була, Там і смутку ніт, Бо там серце стиле, Ніби чорна кров; З […]...
39. “Твоя очиця кара…” (Дописка) Твоя очиця кара – Для мене люта кара! Який жаданий надив Мене до тебе надив? Чи прохолодить лютень Гарячі […]...
40. ХРЕСТ Несеш зі мною Хрест. Важкий він і великий. Ідемо по воді, кріз нетрі й болота. Стрічались люди нам язикі й […]...