МАРІЙКА
За тобою чогось тужно стало мені, Марійко,
в лотоки спогадів хлинула осіння яса.
Білогрекого місяця по золотих зарінках
я відвік зустрічаю як палець сам.
Чи слухаєш зараз вітрів вовкулачу басолю,
що з-за пагорбів легінять ялові, хай їм грець.
Чи, може, також, як і я, наодинці з собою
веслами згадок осінь, як море, гребеш?
Ніяк нам тепер не обійтися без сентиментів:
в лотоки спогадів хлинула осіння яса.
За один поцілунок сплачуєм вічну ренту
білогрекому місяцю і золотим небесам.
1966.
(3 votes, average: 2,00 out of 5)
Related posts:
- МАРІЙКА І В вечірню, химерну годину, Як обрій гине в імлі, Не раз без руху застигну, І тужно стане мені. Згадаю […]...
- “Це осінь це осінь це осінь…” Це осінь це осінь це осінь на срібну дорогу вийшла і долю нам бабиним літом і листям черленим пряде Це […]...
- НАГЛИЙ СНІГ Зненацька, враз на щемну зелень, на пізні трави сніг упав, Закрупотіли білі зерна, закружеляла невесело крупа солона, як ропа. Вдягнувся […]...
- ОБРІЙ Там, де море з небом обнялося, Обрій – мов натягнута струна. А за ним – безмежне безголосся, Мороком покрита таїна. […]...
- НІЧ ОСІННЯ ГУЛЯЄ Осіння ніч гуляє, Дощ люто в шиби б’є; Куди тепер мандруєш, Кохання ти моє? Пуста, самотня хата, Заводить з вітром […]...
- “Втечу від спогадів і дум…” Втечу від спогадів і дум На берег мрій голубооких. Знайду пристанище. Знайду, Нарешті, довгожданий спокій. Щоб тільки море біля ніг, […]...
- ПРОЩАННЯ З ІНСТИТУТСЬКИМ ПАРКОМ В цім саду я останнє побачення Із собою призначив собі… В цім саду мов слова необачні я Розгубив між тополь […]...
- IV. “Пригадаю усе до слова…” Пригадаю усе до слова, До зідхання згадаю все, І мене – в недосяжне – знову Хвиля спогадів понесе. То наївні, […]...
- ВЖЕ БРАМИ ЛІТА ЗАМИКАЄ ОСІНЬ Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп. Цвіркуни й перепілочки припинили концерт. Чорногуз поклонився лугам і садам. Відлітаючи в Африку, пакував чемодан. […]...
- “Зацілую мрію на твоїх вустах…” Зацілую мрію на твоїх вустах, Розтривожу осінь в золотих садах. Зацвіте бажання й запалахкотить, Птахом сизокрилим в серце прилетить. Роздобуду […]...
- СІТЬ Я надто довго був самим собою. Не через якісь сумніви, а через те, що все на світі має бути самим […]...
- МУЖНІСТЬ Коли на себе збоку глянуть можеш І знаєш добре, як собою кинуть, Як трапити і – взяти (без уваги На […]...
- З дерев опадає убрання З дерев опадає убрання, і вітер у сурму гука. Покірна краса умирання, чому ти мені так близька? І осінь, і […]...
- “Відцілувалося, як відкувалось…” Відцілувалося, як відкувалось, Хоч і не виспавсь ячмінний колос – Осені синій і жовтий колір – Осінь до серця тихо […]...
- “Тепер для мене там нічого…” Тепер для мене там нічого Не залишилося… крім тебе. …Не принишкла, втомлена дорога, Глибока ніч і тихе небо Над літнім […]...
- ВЕРЕСНЕВИЙ РОЗДУМ Снує серпанок вересень над містом, Ключі гусей у вирій подались, Жовто-гарячим і багряним листям Сипне нам скоро ранній падолист. Злиняла […]...
- З циклу “НАЇВНІ ПОЕЗІЙКИ” (1913)ОСІНЬ Осінь похмура йде Хмари дощі тумани Осінь у серце веде Смуток нежданий Холод суне німий В душу вповзає мла Осінь […]...
- ВЕЛИЧАЛЬНА КОЛИСКОВА Ще імені твого не знають солов’ї, Ще імені твого не чули квіти, І літо, і сніги, і літечка твої Тобі […]...
- НАД МОРЕМ Похмурий, гордий кобзарю, Море понурих дум! Шумом летить попід хмару Рокіт розгойданих струн. Ні, то не Чорне море, Не біла […]...
- ЧОВЕН Заграло, запінилось синєє море, І буйнії вітри по морю шумлять, І хвиля гуляє, мов чорнії гори Одна за другою біжать. […]...
- “Ти їдеш там, де млисте, зимне море…” Ти їдеш там, де млисте, зимне море Мутними хвилями змиває береги, Де небо півночі студене, непрозоре Спов’є всі думи мрякою […]...
- Я – квітка осіння… Дощі мене мочать Я – квітка осіння… Дощі мене мочать, рве вітер мої пелюстки… І сонце на мене світити не хоче, тумани пливуть […]...
- ВЕРДИКТ Кожен українець – це троїсті музики: Одне – думає, друге – каже, третє – робить. Від того у нас результат […]...
- Плач Ярославни Чорним круком чорну вістку Із чужини хтось приніс, – І по цілій Україні Розлилося море сліз. Наче темна ніч осіння, […]...
- “За вікном шумить і грає море…” За вікном шумить і грає море, Корабель темніє на причалі. Небо чисте, світле і просторе, На душі – ні смутку, […]...
- ГІРКА ЦИГАРКА Дим обнімав її за шию розтікався по руках і ніяк не знаходив дверей. Вона чула, як тихо сідають на пальці […]...
- Пловец Под ним толща воды над ним белое облако за ним пустынное море перед ним высокий берег и живописное дерево на […]...
- КАРМАЛЮК IX Ах, осінь, осінь! Всім дано сивіти, Як мовлять мудрі: взнать добро і зло. Одні на схилі літ живуть, як діти, […]...
- ПОСНУЛИ ВІЛЛИ Поснули вілли і сповились млами, Як мусліновим серпанком навіси, А біля молу сонні кипариси Стоять, як скорбні вдови над гробами. […]...
- ОСІННЄ Залетів до хати лист перший осені сумної. Поруділий, наче лис, весь пошерхлий, у сувої. Осінь, осінь, біль тривог, сива паморозь […]...
- За сонцем хмаронька пливе За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море: покриває Рожевою пеленою, Мов мати дитину. […]...
- “За сонцем хмаронька пливе…” За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море: покриває Рожевою пеленою, Мов мати дитину. […]...
- “Я теперь в дураках – не уйти мне с земли…” Я теперь в дураках – не уйти мне с земли – Мне поставила суша капканы: Не заметивши сходней, на берег […]...
- ХОДИТЬ ОСІНЬ Чахне літечко старе в нетрях несходимих. Сипле золото з дерев осінь-невидимка. Прокидається сова – хтось траву толочить. Може, мавка лісова, […]...
- Бджола Вітрець легкий колише Троянду пурпурову. Забутий сон колишній Мені приснився знову. Бджола на квітку сіла Посеред саду-раю. Її злякалсь мила, […]...
- СПІВЕЦЬ Пишно займались багрянії зорі Колись навесні, Любо лилися в пташиному хорі Пісні голосні; Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса, І […]...
- ПЛЯЖ М. Рильському З гори вона збігла і гола лягла, – не знає, не знає, не знає чому – жагуче коліна […]...
- “Ах суєта суєт… Житейське море…” Ах суєта суєт… Житейське море… Не за горами, видиться, причал. Та все ніяк душа не переборе Своїх досвітніх штормових начал. […]...
- Пробудження Світає, Але я нічого не бачу. Я ще не зовсім прокинувся, А навколо безладдя. Щось треба зібрати, Щось треба зв’язати, […]...
- Такий я ніжний, такий тривожний Такий я ніжний, такий тривожний, моя осінняя земля! Навколо вітер непереможний реве й гуля… І хвилі моря, далекі й близькі, […]...