Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






МАРІЙКА

За тобою чогось тужно стало мені, Марійко,
в лотоки спогадів хлинула осіння яса.
Білогрекого місяця по золотих зарінках
я відвік зустрічаю як палець сам.
Чи слухаєш зараз вітрів вовкулачу басолю,
що з-за пагорбів легінять ялові, хай їм грець.
Чи, може, також, як і я, наодинці з собою
веслами згадок осінь, як море, гребеш?
Ніяк нам тепер не обійтися без сентиментів:
в лотоки спогадів хлинула осіння яса.
За один поцілунок сплачуєм вічну ренту
білогрекому місяцю і золотим небесам.

1966.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,00 out of 5)

МАРІЙКА - КАЛИНЕЦЬ ІГОР