Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

ХОДИТЬ ОСІНЬ

Чахне літечко старе
в нетрях несходимих.
Сипле золото з дерев
осінь-невидимка.

Прокидається сова –
хтось траву толочить.
Може, мавка лісова,
може, потороча…

Хай опудало нічне
спить собі спокійно.
Бо нікому не страшне
лісу шепотіння.

То не лихо, не біда,
то у падолисті
чеше осінь молода
коси золотисті.

Світять нетрі лісові
жовтими латками.
Ходить осінь по траві
босими листками.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ХОДИТЬ ОСІНЬ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО