Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



НАГЛИЙ СНІГ

Зненацька, враз на щемну зелень,
на пізні трави сніг упав,
Закрупотіли білі зерна,
закружеляла невесело
крупа солона, як ропа.
Вдягнувся клен у сизе мрево,
мороз вітрами закресав.
Застугоніла даль жовтнева.
Над листям свиснули сталево
і впали білі небеса.
А так ще сонечко світило,
а так ще дихала трава…
Вітри ударили із тилу,
холодну хмару змолотили –
і забіліла голова.
І ось іду простоволосий,
під снігом ряст крихкий рипить.
Що ж це на світі? Осінь, осінь!..
Зненацька душу заморозив
цей посвист білої крупи.
Іду, у жменю набираю
холодних зерен і несу,
несу на просинь виднокраю.
Нехай під снігом не вмирає
осіння віра у росу.
Нехай під снігом не вмирає
осіння віра у росу.
Нехай не стогне сумовито
пропаща сила вітрова.
Ще будем жити, будем жити,
ще довго сонечку світити,
ще вільно дихає трава!


НАГЛИЙ СНІГ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО